На вістрі пера примостилося слово
На вістрі пера примостилося слово,
‒ Ну що там у тебе? ‒ у думки спитало.
‒ Вже вечора свічі горять загадково
І небо над світом у тиші постало.
Галактик незвідані тайні простори
У синє безмежжя зовуть за собою,
Глянь, ніч зодягається в диво-убори,
Давай поговоримо знову з тобою.
Усе, що ти скажеш, прийму я до серця,
Вкладу на папері у рівні рядочки,
І будуть у них і річки, і озерця,
Всі милі для тебе краї та куточки.
І осені чари, і казка зимова,
І хата дитинства, і в літо стежина.
От бачиш, яка в нас сьогодні розмова,
Як швидко минула вечірня година…
На вістрі пера притаїлось натхнення,
І вітер на флейті за вікнами грає.
На білім листку ожива одкровення,
Хоч пізня вже ніч і свіча догорає…
м. Львів, 23.10.2021