Сага про Гіслі
частина XXVIПро Бьорка Товстуна та Інгьяльда
Ось бачить Інгьяльд, що з півдня пливе човен, і говорить:
- Ось пливе човен, і мабуть, це Бьорк Товстун.
- Що ж тепер робити? – сказав Гіслі. – Хотів би я знати, чи в тебе стільки ж розуму, як і хоробрості.
- Мені ясно, що треба робити, - сказав Інгьяльд, - хоча я і не мудрець. Давайте гребти сильніше і попливемо до острова, а там піднімемось на скелю Грузило і будемо оборонятись, доки стоїмо на ногах.
- Я цього і чекав, сказав Гіслі, - що твоя мужність підкаже тобі саме таке рішення. Але я віддячу тобі за твою допомогу гірше, чим думав, якщо заради мене тобі прийдеться попрощатися з життям. Цьому не бувати, треба зробити інакше. Ви з рабом веслуйте до острова, виберіться на скелю і готуйтесь до захисту. Тоді вони, випливши із-за мису, приймуть мене за одного із вас. Я ж поміняюсь з рабом одягом, як мені вже приходилось одного разу, і сяду до човна з Ботхільд.
Інгьяльд зробив, як порадив Гіслі. І коли вони роз’їхались, Ботхільд спитала:
- Що ж тепер робити?
Гіслі сказав вісу:
- Повинен, о поле опалів,
Скальд шукати розлуки
з Інгьяльдом. Воїн, поки що
веселий, складає він віси.
Але зустріне удари долі
явір битви стійко,
сліз не проллє він, о, бідная
липа вогню приливів. (40)
Ось пливуть вони на південь назустріч Бьорку і тримаються як нічого й не сталось. Тоді Гіслі дає розпорядження, як поводити себе далі.
- Ти скажеш, - говорить, - що у тебе в човні дурень. Я ж сяду на носі і наслідуватиму йому. Обплутаюсь волосінню, почну перехилятися за борт і поводити себе як дурень, настільки зможу. А коли ми з ними розминемось, я візьмусь за весла і зроблю все можливе, щоб нам як можна скоріше відійти від них.
І от Ботхільд веслує назустріч Бьорку і його людям, але все ж таки на деякій відстані від них і робить вигляд, що направляється рибалити. Бьорк її окликає і запитує, чи немає бува на острові Гіслі.
- Цього я не знаю, - говорить вона. – Знаю тільки, що є там чоловік, який дуже вирізняється серед інших людей на острові і своїм зростом, і вправністю.
- Ось як! – говорить Бьорк. – А що, чи дома хазяїн?
- Він вже давно як поїхав до острова, - сказала Ботхільд, - а з ним, як я подумала, його раб.
- Навряд, чи це так, - сказав Бьорк. – Це, мабуть, був Гіслі. Їдемо швидше за ними. Клюнула тепер рибка. Тільки б її на борт витягти.
А люди його сказали:
- Один сміх, дивитись на цього дурня. Чого він тільки не виробляє!
Вони сказали Ботхільд, що погані її справи, якщо їй приходиться супроводжувати такого дурня.
- І я так думаю, - говорить вона, - та тільки вам, як подивлюсь, це один сміх, і мало ви про мене горюєте.
- Що нам до цього дурня, - сказав Бьорк, - їдемо скоріше!
Ось вони розминулися, і Бьорк зі своїми гребуть до острова, і сходять на берег, і бачать тепер людей на скелі Грузило, і повертають туди, передчуваючи успіх. А ті двоє, Інгьяльд і раб, стоять на вершині скелі. Бьорк невдовзі пізнав їх і сказав Інгьяльду:
- Моя тобі порада, видай нам Гіслі або вже укажи де він. І який ти, одначе, негідник, що, проживаючи на моїй землі, ховаєш у себе вбивцю мого брата. Ти заслуговуєш, щоб я з тобою розібрався, і, по-справедливому, тебе варто було б убити.
Інгьяльд відповідає:
- У мене бідний одяг, і мені все одно, чи встигну я його зносити. Але я скоріш, позбавлюсь життя, ніж залишу Гіслі в біді і видам його.
Як розповідають, Інгьяльд виручив Гіслі, як ніхто, і його допомога надзвичайно пригодилася Гіслі. Кажуть, що чаклуючи Торгрім Ніс зробив так, що ніяка допомога, надана Гіслі на материку, не могла спасти його. Тільки не подумав Торгрім, одначе, щоби згадати острови, і тому Гіслі вдалося ще деякий час протриматися, хоча, як судила доля, і недовго.
Примітки:
40)… поле опалів…- жінка; явір битви…- воїн; липа вогню приливів…- жінка (вогонь приливів – золото).
Вільний перклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.