Весела країна
з рубрики / циклу «Політичне»
На карті світу є одна країна,
Там, де й ліси, і гори, і лани.
Живуча же, однак, ця Україна!
Хоч, вже й не дивно, все в ній навпаки.
Сміялась хмарка в промені невпиннім,
Ховали верби в сутінках гілки.
І - ніби вільна ціла в нас країна,
І якось стільки люду – кріпаки..
«Народу слуги» на таких машинах,
Що у народу забиває дух.
Яка же їх вкусила комашина?
Чи зір у них «китайський», чи то слух?
Чи всі вони, як гречка, «Made in China»?
Зерно лежить із золотих полів,
А в Україну ввозиться, звичайно,
Гарячий блиск тих імпортних ланів.
Такі шумні, немов Дніпра пороги,
Ревуть весь час, і спокою нема.
То від порогів є хоч допомога,
Екосистема... А від них - катма.
Народ боїться: криза, криза, криза...
І долар скаче, як мале дитя.
Тим часом ще радянська мікориза
Руйнує трохи Дерево Життя...
Маєтки є в них, і у нас – маєтки,
Що цінністю, музеєм є землі.
Чомусь на перших трохи є в барсетці,
На історичну цінність – звісно ж ні!
Я ще мала, і знаю, може, мало,
Не розумію, бо не вчила все...
Так кажуть: «Шило в... місці...» В них це – жало,
Що біди й лихо все ж не їм несе.
Сміялось сонце, в прапори дивилось,
Плакати підняло на смолоскип.
Якби ж вони всі трохи загорілись!
Але народ, як кажуть, добре влип.
Душили вже податки із просоння.
«Радійте, що немає на сім’ю!»
«Ну й божевільня!» - думала ворона,
Що ласувала вітром на даху.
