Продерши очі від похмілля
Ти посміхаєшся, беззуба,
Тремтиш, шукаєш краплю світла
Спотворена, брехлива дівка.
Глянь, що залишилось по тобі
Не розміняла -- усе, що мала--пропила,
Понуро дивляться убогі
Безправні свідки. Де слова?
Де обіцянки, золота мішки
І щедрість? Розігнала, розвіяла світами
Пташок. Лелеки з сумом утікали,
Ображені тобою. Емігранти.
Не йди у сад, щоб не зійти з розуму.
Там розбишака вітер згвалтував усіх.
Пий до останку свою бормотуху.
Ще трохи і ганьбу твою прикриє
Архангела Михайла білий кінь.
Дрогобич, 2011
