31.10.2011 15:14

-

332

10 | 10

 © Тарас Іванів († 2012)

З мертвих поверхів дерев 

Вітер сміття прибирає. 

Стогін – мов облізлий лев 

Між могил свою шукає –  

Закамарками душі 

Сповз, аж збіглися мурахи 

І на згорбленій спині 

Мітять клумбу, товчуть цвяхи. 

Вище? Бог не обрубав 

Сил омріяні дороги –  

Небесам між хмар все дав, 

Впасти лиш не мають змоги. 

І снують, Господніх віч –  

Мандрівних стежок небоги… 

Де податись? Зусібіч 

Клекіт болю і тривоги! 

Чимсь манить усепокора 

В безберегий океан. 

В поміж вись лебідок гори, 

У святий цей балаган!