* * *
До П.М.М.
Якби змогла – себе спинила
І знову ніжно не любила.
Це почуття тобі не треба –
І знов сіріє швидко небо.
Я відчуваю, це бентежить.
Не думай, я не буду стежить.
Мої сліди омиють сльози,
Зітруть вітри і вб’ють морози.
І не залишиться нічого –
Вірші ці будуть ні про кого,
Зітреться образ на картині.
Ти не покажеш їй, єдиній...
Ти не покажеш, приховаєш
Те, що для мене ти щось значиш.
Вона, можливо, так не вміє...
Але й без того серце гріє.
м.Кам’янець-Подільський, 4.02.2009