02.12.2011 10:32
349 views
Rating 5 | 2 users
 © Ярослава

Лист до тих, хто колись кохав

... і більше не хоче

Я залишилася сама. Абсолютно сама. 

Все так складно, заплутано... А на перший погляд ніби так просто. За увесь день маса думок вештається в голові, не знаходячи собі притулку, а потім десь зникають... Нагло і безслідно... А тільки погасне світло, закриються очі і вони знову наповзуть до голови. І знову там сичатимуть, як змії, а підлі сльози підкотять до горла і запечуть вогнем в очах. 

Вибачте мене, будь ласка, всі. За те, що була дурепою. За те, що вимкнула голову. За те, що ввімкнула серце. Вибачте за те, що кохала. Я більше не буду. Чесне слово.  

Вже з мене достатньо. Вже обпеклася. Сильно обпеклася. Боляче обпеклася. А коли вирішила, що рана заживає, вона почала кровоточити. І відкрилася таємниця. Спала вуаль незнання та наївності. 

Вибачте мене, будь ласка. Вибачте, за мою наївність. Вибачте, що була щаслива. Хоч трохи спробувала на смак той напій. Він прекрасний. Такий солодкий-солодкий, може трохи терпкуватий. І такий п`янкий, як вино! Я була п`яною! П`яною ним!!! Але це вже було занадто... Настало важке похмілля. Прийшло разом з першим холодним ранком без нього. Але від цього питва голова не боліла. Все було набагато гірше. Боліла душа і щемило серце. Випікало очі від гірко-солоних гидких сліз, які зрадливо знову і знову накочувалися на очі. А в голові крутилася тільки одна думка, бридкою гадюкою заповзаючи до підсвідомості.  

Вибачте за все. За те, що моє щастя тривало так довго, якщо брати мірки людського життя. За підрахунками багатьох, його там взагалі повинно було не бути. А воно взяло і з`явилося. Породилося нізвідки. Таке щастя могло народитися тільки від великого кохання. І загинути лише від несправедливості. Хто винен в цьому? Тяжкий рок? Доля? Я!!! 

Лише Я одна винна у всіх своїх бідах!!! 

За все в цьому житті потрібно платити. 

Я за своє щастя заплатила душею. Я продала її, щоб поласувати солодко-терпким напоєм. А тепер прийшла пора за все платити. 

Таке життя. Суворе і безпощадне. виживає в ньому найсильніший. І для того щоб вижити, душа необов"язково потрібна.  

А за той напій зійде і пляшка коньяку... Вона також приносить щастя. Дешевеньке таке, схудале, короткочасне, але також щастя.  

Головне, не з`їхати з глузду... Але я ще тримаюся... 

Одеса 2 грудня 2011 р.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Лист, Для дорослих, Для студентів, Про щастя, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Мініатюра - Марення | Ярослава». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нарис - Як не віриш... | Ярослава». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ярослава.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Ярослава

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо