Тарас Іванів
Підлога липка і свідомості шматок,
Обличчя чиєсь – ім’я не згадаєш.
У цьому вечорі підвів ліс рук-гілок,
Ти відпочинку смак допив, і ти це знаєш.
Колотять відстані обличчя об асвальт,
Рука знаходить пляшку недопиту…
Ожила книга – із мозкових шпальт
Слова приходять у свідомість вбиту.
Смердючий подих, очі – ніс-у-ніс,
Котяра, зволоч, це ж його калюжа.
Чого ж так тхне, ніби тикнувся десь під хвіст…
Ох, доле зла, ох доленько верблюжа.
18.07.2012 12:08 Оля Стасюк |
21.01.2012 19:58 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
 та різниця в сприйнятті - хто що побачив!)) Фрейд відпочиває!))) |
21.01.2012 19:56 Тетяна Чорновіл => Каранда Галина |
 Ой! Ніс-у ніс!!!! :))) Різниця невелика! |
21.01.2012 19:55 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
очі в очі? а я прочитала - під хвіст!) |
21.01.2012 19:53 Тетяна Чорновіл => © |
Кіт то "зволоч"!!! А чого Ви з ним очі в очі????? Мабуть, обоє рябоє! (я про ліричного героя! :))))))))))))) |
21.01.2012 18:26 Оля Стасюк |
 Коти, верблюди, ліс... Жутковата біологія... |
21.01.2012 17:45 Каранда Галина => © |
то під хвіст, то об асфальт... добрі Ви...) |