Бах
з рубрики / циклу «В ритмі життя»
Під зводи величного храму,
Злітались апостоли знані,
Щоб мудрість всевишню почути
І голосом праведним бути.
А світло вливалось у ставні,
Щоб слухати звуки органні,
Що грав їх старий музикант,
Немовби підводячи кант.
- І хто цей старенький? Питали…
- Та Бахом його наче звали,
- А хто ще говорить - струмок,
Що золото ллє од зірок.
Він душі зневіреним крає,
Любов’ю, добром окриляє,
По східцях ступа на поріг
До самих незнаних доріг.
Усіх милувало блаженство.
В повітрі немовби витало,
Величнеє, божеє дійство ,
Котре всіх вірян ізціляло.
А Бах все плекав на органі,
Мелодії ті незрівняні,
Неначе вплітав у намисто
Омріяне, зоряне місто.
