І справді це як відзнака) Хіба не радісно бля бандерівського вуха почути, що його скромна особистість асоціюється з іменем такої великої людини? Гарно пишете шановний, плюсую!
18.03.2012 13:31 Сашко Новік
фініш, шо за люди. мало того шо на ушному висів так ще й коментарі вставляє. теж руки не подав би
Сьогодні відшукався бойовий побратим. Він мені подзвонив і почав українською вітати. Я відповів українською. А він, за армійською звичкою, каже: "Ти можеш розмовляти російською для зручности," Чверть століття тому і я не чув, щоб він спілкувався українською. От і склалося враження, наче воно не пасує, чи проблематично для мене. То я й пояснив, що саме українська і є моя рідна мова. І ми проторохтіли близько години, втішаючись тим, що, нарешті, вільно розмовляємо так, як каже серце. Який гарний день!
Танечко, я би давно покинув ці краї, та ти ж розумієш, що не так просто поламати все, що пов`язує по руках і ногах. Тут моя сім`я, тут купа хороших людей, тут я потрібен і мені допоможуть, тут все, що я, ми вибудовували роками. І тут карбувався непробивний характер. Мене важко збити з ніг дошкульними словами. Та, власне, те, що мене назвали патріотом своєї країни - зовсім непогано. Ну бандерівець, то й що? Не переживай так. Колись побачимось, мабуть, у столиці. Переконаєшся, що я тут не затравлений ненависниками України. І тут треба, щоб вогник горів. Нас, може, не так багато на Сході, але ми від цього ближче один до одного.
Нажаль, рсійський шовінізм не так просто викоринити. "Если не разговариваеш по-русски, значит - враг". І коли ми вже зрозуміємо одне - в першу чергу ми - українці, і не важливо хто на якій мові розмовляє між собою. Важливо бути патріотом своєї країни, знати державну мову і не зневажати її, а також спокійно відноситись до того, що хтось розмовляє по-іншому. Все-таки у нас багатонаціональна держава....
13.03.2012 17:32 Тетяна Белімова
Боже! Бідний Ігорю! Чого тільки у тому Донецьку не натерпишся! Я ж кажу - перебирайся до центру ближче. Робота буде й тут, а в Донецьку ціни на нерухомість, мабуть, уже наздогнали київські. Це дуже сумно. Я, мабуть, би взагалі у фрустрацію впала, бо дуже емоційно на такі речі реагую. Валер`янки, може, з пляшку випила б... Ну, ти тримайся і з мене приклад не бери, відмітай від себе цих жертв соцвиховання.
Дуже гарний вірш! Вітаю кожне слово!!! Рада, що нас усе таки, незважаючи на опір влади і "сусідів", більшає! А що нас більшає у Донбасі - вдесятеро радісніше! :))
