Біографія Василя Стефаника
Василь Семенович Стефаник новатор, він шукав нових шляхів в молодій українській літературі та молодій українській державі. Його вклад в державність, суспільне життя України неоціненне. Ми його знаємо, як новеліста експресіоніста, але він набагато ширше розкривав свій соціальний потенціал. І ця хронологічна таблиця прекрасно показує головне з біографії письменника.
Хронологічна таблиця, скорочено.
| 
 14 травня 1871 р.  | 
 В с. Русів (Івано-Франківська обл.) народився Василь Семенович Стефаник. Батько – Семен Стефаник. Мати – Оксана Кейван.  | 
| 
 1878 р.  | 
 Навчання в Русівській початковій школі.  | 
| 
 1880 р.  | 
 Святинська міська школа.  | 
| 
 1883 р.  | 
 Польська гімназія в Коломиї. Знайомиться з сестрою Михайла Павлика, Анною, яка знайомить Василя з українською літературою.  | 
| 
 1888 р.  | 
 Оповідання «Нечитальник».  | 
| 
 1889 р.  | 
 «Лумера».  | 
| 
 1890 р.  | 
 За участь у об’єднанні українських письменників «Покутська трійця» виключений з гімназії. Знайомиться з Іваном Франком. Публікує першу статтю «Жолубки наших робітних людей і читальні».  | 
| 
 1891 р.  | 
 Василь Стефаник вступає в гімназію в Дрогобичі.  | 
| 
 1892 р.  | 
 Вступ на медичний факультет Краківського університету.  | 
| 
 З 1893 р.  | 
 Активно друкує в радикальних партіях статті.  | 
| 
 1895 р.  | 
 Арешт Стефаника.  | 
| 
 1896-1897 рр.  | 
 Спроба видати книжку написаних в цей час поезій у прозі «З осені».  | 
| 
 1897 р.  | 
 Публікації в газеті «Праця» новел: «Виводили з села», «Лист», «Побожна», «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська».  | 
| 
 1899 р.  | 
 Перша збірка новел «Синя книжечка».  | 
| 
 1900 р.  | 
 Написана епічно-психологічна новела «Камінний хрест», котра стала Magnum opus Василя Стефаника. Також, в цей же рік виходить одноіменна друга збірка новел письменника. Також у «Літературно-науковому віснику» надрукували новелу «Кленові листки».  | 
| 
 1901 р.  | 
 Третя збірка новел «Дорога». Примітно, що дата видання стояла «1901 р.», але насправді видана книжка була ще в кінці 1900 року. Також треба відзначити зустріч новеліста з Лесею Українкою.  | 
| 
 26 січня 1904 р.  | 
 Одружується з Ольгою Гаморак, дочкою священника та посла Галицького сейму. На весіллі присутні Іван Франко, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Володимир Шухевич.  | 
| 
 1905 р.  | 
 Виходить четверта збірка новел Василя Стефаника «Моє слово».  | 
| 
 З 1908 р. до 1918 р.  | 
 Депутат австрійського парламенту від радикальної партії. Активно відстоює український народ на західних землях.  | 
| 
 1910 р.  | 
 Переїзджає с дружиною та трьома синами (Семен, Кирил, Юрій) до рідного с. Русів.  | 
| 
 1914 р.  | 
 Помирає дружина.  | 
| 
 Березень 1915 р.  | 
 Стефаника заарештовано за фальшивий донос, але невдовзі звільнено.  | 
| 
 1916 р.  | 
 Присвячує пам’яті Івана Франка новелу «Марія».  | 
| 
 Січень 1919 р.  | 
 Очолює урядову делегацію ЗУНР, котра відвідує Київ в день Акту Злуки. Також, домовляється про видання своїх творів в Києві та Харкові.  | 
| 
 1928 р.  | 
 Василю Семеновичу Стефанику присуджено персональну пенсію.  | 
| 
 1931 р.  | 
 В Харкові відзначається його 60-и річчя.  | 
| 
 1933 р.  | 
 Дізнавшись про штучно створений голодомор, відмовляється від персональної пенсії. Але про це дізнається митрополит Андрій Шептицький та надає письменнику пенсію від Української греко-католицької церкви. Василь Семенович отримує її мідними грошима та роздає на майдані біднякам з проханням помолитися за убієнних українців.  | 
| 
 7 грудня 1936 р.  | 
 Василь Стефаник помирає у віці 65 років. Похований у с. Русів.  | 
Дана скорочена таблиця лиш частково розкриває біографію новеліста Стефаника. Адже його життя та творчість надзвичайно активні та, безперечно, позитивні.

