14 травня 1871 р.

В с. Русів (Івано-Франківська обл.) народився Василь Семенович Стефаник. Батько – Семен Стефаник. Мати – Оксана Кейван.

1878 р.

Навчання в Русівській початковій школі.

1880 р.

Святинська міська школа.

1883 р.

Польська гімназія в Коломиї. Знайомиться з сестрою Михайла Павлика, Анною, яка знайомить Василя з українською літературою.

1888 р.

Оповідання «Нечитальник».

1889 р.

«Лумера».

1890 р.

За участь у об’єднанні українських письменників «Покутська трійця» виключений з гімназії. Знайомиться з Іваном Франком. Публікує першу статтю «Жолубки наших робітних людей і читальні».

1891 р.

Василь Стефаник вступає в гімназію в Дрогобичі.

1892 р.

Вступ на медичний факультет Краківського університету.

З 1893 р.

Активно друкує в радикальних партіях статті.

1895 р.

Арешт Стефаника.

1896-1897 рр.

Спроба видати книжку написаних в цей час поезій у прозі «З осені».

1897 р.

Публікації в газеті «Праця» новел: «Виводили з села», «Лист», «Побожна», «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська».

1899 р.

Перша збірка новел «Синя книжечка».

1900 р.

Написана епічно-психологічна новела «Камінний хрест», котра стала Magnum opus Василя Стефаника. Також, в цей же рік виходить одноіменна друга збірка новел письменника. Також у «Літературно-науковому віснику» надрукували новелу «Кленові листки».

1901 р.

Третя збірка новел «Дорога». Примітно, що дата видання стояла «1901 р.», але насправді видана книжка була ще в кінці 1900 року. Також треба відзначити зустріч новеліста з Лесею Українкою.

26 січня

1904 р.

Одружується з Ольгою Гаморак, дочкою священника та посла Галицького сейму. На весіллі присутні Іван Франко, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Володимир Шухевич.

1905 р.

Виходить четверта збірка новел Василя Стефаника «Моє слово».

З 1908 р. до 1918 р.

Депутат австрійського парламенту від радикальної партії. Активно відстоює український народ на західних землях.

1910 р.

Переїзджає с дружиною та трьома синами (Семен, Кирил, Юрій) до рідного с. Русів.

1914 р.

Помирає дружина.

Березень 1915 р.

Стефаника заарештовано за фальшивий донос, але невдовзі звільнено.

1916 р.

Присвячує пам’яті Івана Франка новелу «Марія».

Січень

1919 р.

Очолює урядову делегацію ЗУНР, котра відвідує Київ в день Акту Злуки. Також, домовляється про видання своїх творів в Києві та Харкові.

1928 р.

Василю Семеновичу Стефанику присуджено персональну пенсію.

1931 р.

В Харкові відзначається його 60-и річчя.

1933 р.

Дізнавшись про штучно створений голодомор, відмовляється від персональної пенсії. Але про це дізнається митрополит Андрій Шептицький та надає письменнику пенсію від Української греко-католицької церкви. Василь Семенович отримує її мідними грошима та роздає на майдані біднякам з проханням помолитися за убієнних українців.

7 грудня

1936 р.

Василь Стефаник помирає у віці 65 років. Похований у с. Русів.