Біографія Василя Стефаника
Василь Семенович Стефаник новатор, він шукав нових шляхів в молодій українській літературі та молодій українській державі. Його вклад в державність, суспільне життя України неоціненне. Ми його знаємо, як новеліста експресіоніста, але він набагато ширше розкривав свій соціальний потенціал. І ця хронологічна таблиця прекрасно показує головне з біографії письменника.
Хронологічна таблиця, скорочено.
14 травня 1871 р. |
В с. Русів (Івано-Франківська обл.) народився Василь Семенович Стефаник. Батько – Семен Стефаник. Мати – Оксана Кейван. |
1878 р. |
Навчання в Русівській початковій школі. |
1880 р. |
Святинська міська школа. |
1883 р. |
Польська гімназія в Коломиї. Знайомиться з сестрою Михайла Павлика, Анною, яка знайомить Василя з українською літературою. |
1888 р. |
Оповідання «Нечитальник». |
1889 р. |
«Лумера». |
1890 р. |
За участь у об’єднанні українських письменників «Покутська трійця» виключений з гімназії. Знайомиться з Іваном Франком. Публікує першу статтю «Жолубки наших робітних людей і читальні». |
1891 р. |
Василь Стефаник вступає в гімназію в Дрогобичі. |
1892 р. |
Вступ на медичний факультет Краківського університету. |
З 1893 р. |
Активно друкує в радикальних партіях статті. |
1895 р. |
Арешт Стефаника. |
1896-1897 рр. |
Спроба видати книжку написаних в цей час поезій у прозі «З осені». |
1897 р. |
Публікації в газеті «Праця» новел: «Виводили з села», «Лист», «Побожна», «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська». |
1899 р. |
Перша збірка новел «Синя книжечка». |
1900 р. |
Написана епічно-психологічна новела «Камінний хрест», котра стала Magnum opus Василя Стефаника. Також, в цей же рік виходить одноіменна друга збірка новел письменника. Також у «Літературно-науковому віснику» надрукували новелу «Кленові листки». |
1901 р. |
Третя збірка новел «Дорога». Примітно, що дата видання стояла «1901 р.», але насправді видана книжка була ще в кінці 1900 року. Також треба відзначити зустріч новеліста з Лесею Українкою. |
26 січня 1904 р. |
Одружується з Ольгою Гаморак, дочкою священника та посла Галицького сейму. На весіллі присутні Іван Франко, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Володимир Шухевич. |
1905 р. |
Виходить четверта збірка новел Василя Стефаника «Моє слово». |
З 1908 р. до 1918 р. |
Депутат австрійського парламенту від радикальної партії. Активно відстоює український народ на західних землях. |
1910 р. |
Переїзджає с дружиною та трьома синами (Семен, Кирил, Юрій) до рідного с. Русів. |
1914 р. |
Помирає дружина. |
Березень 1915 р. |
Стефаника заарештовано за фальшивий донос, але невдовзі звільнено. |
1916 р. |
Присвячує пам’яті Івана Франка новелу «Марія». |
Січень 1919 р. |
Очолює урядову делегацію ЗУНР, котра відвідує Київ в день Акту Злуки. Також, домовляється про видання своїх творів в Києві та Харкові. |
1928 р. |
Василю Семеновичу Стефанику присуджено персональну пенсію. |
1931 р. |
В Харкові відзначається його 60-и річчя. |
1933 р. |
Дізнавшись про штучно створений голодомор, відмовляється від персональної пенсії. Але про це дізнається митрополит Андрій Шептицький та надає письменнику пенсію від Української греко-католицької церкви. Василь Семенович отримує її мідними грошима та роздає на майдані біднякам з проханням помолитися за убієнних українців. |
7 грудня 1936 р. |
Василь Стефаник помирає у віці 65 років. Похований у с. Русів. |
Дана скорочена таблиця лиш частково розкриває біографію новеліста Стефаника. Адже його життя та творчість надзвичайно активні та, безперечно, позитивні.