Поезії

Нас часто в’яжуть шпиці стрілок, Як нитка голку, всіх тримає час. І мить швидка – життя мірило, Яким Господь щораз дарує вас.

Як був малим, дивився часто в небо, Удень – на хмари, уночі – на зорі, І мрії геть усі...

Благаю: не гнівись на ці рядки!Їх написав сентиментальний цинік.Він відчуває так – і в тім не ...

До печери від світу сховались –Шостий поверх на сьомому небі –І, як грішники в пеклі, ...

Ось ми знову з тобою ра́зомНаші двадцять хвилин щомісяця.Знов на «ви», знов банальні фр...

Стою до гармати спи́ною –Чекаю щомиті пострілу.Єство розірве́. Загину я.Не ли́шиться навіть по...

Не хочу спати…Давай кохатись!Хоча би в чатіВідкриєм чакри.Нам жодні ґратиНе на заваді, І час,...

Ще на заході зорі світятьМерехтливо на чорнім тлі, Колихає свій човен місяцьУ серпневій небесній млі...

Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя ви...

До сутінок уплуталася мряка…Вітер розганяє над летовищем хмари вагітні,Бойовий розрахунок у п...

Чужим став, чужим… Щось не склалось… Мій мозок рве біль почуттів. Як добре все в нас починалось, Щасливі були… Чи здавалось? ...

Роками стоптана дорога, Веде до рідного села.Тут тиша, як в обійсті Бога, І ні душі навкру́г нема!П...

Це поезія про спробу відпустити, яка поки що не увінчалась успіхом — і саме ця щирість робить її пронизливо живою.

хтось помирає за тих хто за них помирати не буде...

21 липня народився видатний американський письменник. Для нього не було чужого болю, а тому він за...

Твір про пам’ять, яка болить, і любов, яка досі живе в кожному подиху. Бажання почати все спочатку — навіть якщо для цього доведеться забути все.

Щемлива історія нерозділеного кохання, розказана від першої особи. Це спроба знайти правду про стосунки через погляд іншої сторони — між спогадами, сльозами і м...

Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч. У ній себе від смутку не сховати. Розчинить трохи час думок на чашки дні. Неспокій кличе в стрій нічної варти.

Що дав мені ти, крім печалі? Цей цвіт троянди геть зів`ялий...Його до рани прикладаю...

Підкрадається кішкою ніч навшпиньках. Відчуваєтьсяхолод опалих крижин.Тріснув десь лід образ (ледь ч...

Я все чекаю на твоє розуміння. Чекаю на просте - людське - співчуття. Я - жінка, сучасної України...

Та не потрібен ти мені... На щастя... чи на жаль? Вже квіти всі зронили пелюстки. Муркоче котиком...

Відірви́сь на хвильку від своєї кавиІ спитай мене, немов тобі цікаво, Чом не можу відвести́ від теб...

Дихаю, бо вмію, і дихаю, бо можу.Дихаю, доки йде дощ і пролітає сніг.Доки Всесвіт прислухається,...

Задуха темної кімнати, Де літо розлило свою печаль.Мені тут хочеться кричатиЙ розбити стіни мов криш...

Прощай: ти не для мене І всі ці "до зустрічі, а не "бувай". Ми знаємо, що це не взаємне, То...

Мені гидкий мій власний дім Мені гидке все це навколо Продам цей світ з собою в нім, Аби перебит...

Теплі вересневі ночі, Ліхтарі і шелест трав. Там були зелені очі, В їх обіймах міцно спав. ...

Одержимість, біль, поетична ревність до минулого і віра в те, що справжня муза — не в музеї, а поруч, на холодній платформі, де починається новий всесвіт і руйн...

Київських Шива - хіпстерська постмодерна душа, яка шукає опори між занепадом і надією. Він руйнується сам і водночас прагне зцілення — для себе, для міста, для ...