Вам ніколи не здавалося, що ми надто нудно проводимо час, коли ходимо щоденними маршрутами чи їздимо кудись постійно у транспорті? А якщо використати ці години для саморозвитку, передусім для покращення спостережливості і мислення?..
Насправді людське мислення – поняття дуже нестійке. Тобто саме по собі воно існує, ми його відчуваємо, ми ним живемо. Але його швидкість, здатність реагувати, пристосовуватися до змін – це речі, які можна розвивати.
Не знаю, чи ви бачили серіал «Елементарно». Це – один з типових багатосерійників про Шерлока Холмса, але мені подобається одна деталь: головний герой для пошуку нових ідей постійно змінює оточення. Він вмикає записи шуму бджіл чи віолончелі, миготливі картинки на екрані або просто висить вниз головою! Звісно, він ексцентричний – звичайних людей такі дії, навпаки, відволікають від роздумів… Але є і наукове пояснення: зміна в середовищі не дає «заснути» нашому мозку , він пожвавлюється через дисонанс із загальною картинкою. Ми ж звикли виконувати певні речі у певному місці – а якщо змінимо інтер’єр, переставивши речі, сядемо читати книгу не в зручне домашнє крісло, а на лаву в парку, навіть повернемося додому іншою дорогою – це стане певним стресом для мозку, а тому позитивно вплине на наше сприйняття, мислення, спостережливість.
Щодо спостережливості – ще один приклад з фільму. Всі бачили Гаррі Поттера? Отож, перша частина, друзі заходять на заборонений третій поверх, знаходять кімнату з Цербером, лякаються і втікають. І – різні реакції. Рон і Гаррі помітили лише страшні пащі, а Герміона – потаємний люк під лапами. Добре було б мати таку спостережливість, правда?.. Деяким вона дається з дитинства, інші ж можуть розвивати її навіть в умовах щоденності. Назва цього нарису невипадкова – все починається з парканів.
Коли ми їдемо на авто чи в іншому транспорті і дивимося у вікно, переважно бачимо щось недалеке – перший ряд дерев, перехожих, паркани. Використаймо принцип зміни в сприйнятті – зазирнімо на другий план, тобто між дерев, за паркан, вглиб вулиць на перехресті. Спробуйте, навіть на звичайних маршрутах можна побачити щось цікаве або просто нове. А якщо там не буде нічого особливого, то навіть сама зміна сприйняття корисна для мозку.
Спробуйте помічати якісь дрібні деталі в людях, на деревах у будинках. Поспостерігайте за птахами в небі. Помітьте якісь деталі у знайомих – каблучки, взуття, щось не візуальне – манера розмовляти, ходьба і т.д. Зрештою, підніміть голову і подивіться, яке сьогодні небо
.
До речі, як ви сприймете таке порівняння: небо вчора вранці було янтарне, вдень – блакитне, як апатит, а ввечері – кольору рожевого кварцу?.. Отже, третій спосіб змусити мозок стрепенутися – незвичні асоціації. Після довгого періоду колекціонування мінералів я звикла порівнювати кольори з ними – ви можете знайти щось своє, особливе, унікальне. Асоціації – це хороший спосіб розвинути в собі здатність бачити речі нестандартно, в тому числі, детальніше і уважніше помічати якісь їх особливості.
Спробуйте. Спостережливість і швидке мислення насправді дуже цінне в житті – як у побутових речах, так і в глобальних питаннях. Зрештою, вам просто стане легше аналізувати.