КРУТИ.

Тиняючись Інтернетом. )))

Я тут прочитав статтю про бій під Крутами. Моє ставлення до цієї події – НОРМАЛЬНЕ. У кожної самостійної країни повинен бути хоча б який-небудь героїчний міф, тому все добре.

Я про одну українську особливість, коли громадяни країни отримують хоч якусь незалежність.

Зовсім коротко з цитатами.

Отже:

«Історик Роман Пономаренко наводить числа, за якими можна оцінити масштаб лиха, яке спричинило рішення Центральної Ради про демобілізацію регулярної армії. Якщо на початку грудня 1917 року чисельність солдатів українізованих частин колишньої Російської імператорської армії сягала понад 600 тисяч осіб, то вже вкінці місяця – всього 27 тисяч. Центральна Рада розраховувала замінити регулярне військо на добровольчі формування та народну міліцію. Ця ідея з тріском провалилася: забракло часу та можливостей.

Навіть ці 27 тисяч військових були скоріше номінальними. Частина вояк піддавалися на більшовицьку пропаганду – так були захоплені кілька міст на сході України».

Ситуацію виправили наші союзники. Вже в квітні силами австо - угорських союзних військ вдалося очистити Київ від загарбників. І т.д…

Це тоді. Більш ніж сто років тому.

В наші недавні часи:

Після розвалу Союзу в 1991 році і отриманням Україною незалежності, ми мали четверту за потужність армію у світі, в тому числі загальна чисельність особового складу становила понад 800 тисяч чоловік, не кажучи вже про неймовірну кількість озброєння (більш докладно можна прочитати в моєму тексті на порталі з назвою «Сумно»).

І що?

Та то, що коли у нас відбирали Крим у нас, боєздатними було тільки десь 6 500 чоловік на західному кордоні.

І тепер, як казали батько Кравчук «Маємо те, що маємо» і будемо чекати, доки союзники не допоможуть нам звільнитися від ворога і не введуть на нашу територію свої миротворчі сили.

Як і тисячу років тому: «Земля у нас прекрасна і багата, але порядку в ній немає, приходьте до нас княжити».

Б-а-р-д-а-к ! Ніякого орднунгу. )))

Та в 70-ті десь так і було, якщо не служив в армії, то навколо були одні проблеми і з навчанням, і з роботою, і, головне, з дівчатами, тому-то більшість хлопців і йшла до армії. Але життя, воно і є життя, це я до того, що в нашій частині один хлопець встиг прослужити півроку, поки не попав до госпіталю, він приховав від призовної комісії травму власного хребта, а у нас навантаження були досить таки фізкультурні. Гарний був і солдат, і хлопець, віршовані листи писав додому. Але ухилянти теж були, небагато, але куди ж ти від них дінешся. Якщо не служив то і тебе і твоїх рідних задовбували питаннями «чим він хворий».

А вже потім пішов розвал. В інтернеті можна знайти звіт депутатської комісії 2018 року де досліджено при яких президентах і міністрах оборони, що, куди і в якій кількості продавали. Бардак і самогубство.

за моїми відчуттями, армія десь з початку перебудови і до 2014 року - це жахлива пародія із необмеженого розкраданням всього, дідівщини, голодних солдат, будівництвом дач та палаців для командування, пепіодичним фарбуванням трави. На відміну від 70-х, коли "не служив - не мужик, хворий якийсь", то з кіеця 80-х вже "служив? - лох". Нє?