З Днем народження!

Тетяні Белімовій та Ганні Коназюк

Зиміє... Під куполом неба сіється надзвичайна енергетика свята... Оживають мрії, а там де мрії, там і казки!

Зі срібла зорі розбивались в дроби.

В різницю - оберт золотосвітила.

Злітались зірочки палаючі до “Проби”.

Дві німфи слова, котрі мають сніжні крила…

Одна гаряча, очі як вуглини…

Волосся – ніч, що місяцем укрите.

Тримає елексир життя перлини –

І слово власне – й досі не відпите!

У іншої, ті коси русі ниті.

І сонце локонам стається за окрасу.

І тоне мудре джерело в очей блакиті.

Ранкова німфа лине понад часом…

В одної ряси – велич зорепаду…

У іншої- це купіль неозора…

Одна душа – прозора, як свічадо!

А інша, як кришталь гірський прозора!

І мають німфи дуже схожі пера…

Доповнення, що день готує ночі.

Їх дух – це смертний страх для люцифера…

Бо музи їх оточують пророчі!

У них з’єдналось і земне й небесне.

І біль людський до ангельського співу.

Буває, що сльоза дощами скресне,

Душа їх – чисте озеро без гніву.

Тримають у сувоях постулати.

Прикликані з невіданної ласки.

Ні слів мені не стане дописати,

Ні дум тієї, що на яву казки.