18.12.2018 06:38
для всіх
292
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

Світанковий етюд

Світанковий етюд

з рубрики / циклу «ЕТЮДИ, КАРТИНКИ»

Десь за обрію тінню тремкою, 

Оповите маною спокою, 

Нахолоджене сонце встає.


У морозні потемки примарні

З вишини через марева хмарні

Розсіває проміння своє.


А зима в мерехтінні світанку, 

Підморозивши ніч наостанку, 

У вікно підглядає тихцем, 


Як у мить ароматну ласкаву

Бовтнув місяць цитриною в каву

І розтанув на дні з морозцем.


Не відчую в думок оксамиті

Це сум’яття духмяної миті –

Тільки спраглим ковтком осягну.


Ніч спливає за виплески пінні, 

Тане місяць у кави глибіні…

Тобі цукру чи солоду сну?


Мріють сутінки неба габою, 

Густо плинуть у диво напою.

Пий, не пий, а на денці все є, 


Ні, не сон то – загравою сходу

Крізь зимову морозну марноту

Насолоджене сонце встає.

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.12.2018 09:45  Костенюк => © 

Ранкова кава перетворилася на ритуал, кавову церемонію, звернення до космічних сил, які народили і підтримкють життя на Землі. Це вже - релігія і Ви, пані Тетяно, врвховуючи Ваші попередні твори, її найзатятіша проповідниця))) Чи в цьому жарті, жарту мало?