Як «працює» парашут
Стрибки з парашутом – це заняття не для людей зі слабкими нервами. Багато хто навіть дивитися ледве може, як хтось спускається з величезної висоти. Їм здається, що такий пристрій вкрай ненадійний, особливо, якщо вони не знайомі з тонкощами конструкції.
Історія створення парашута
Вважається, що перша ідея створення парашута прийшла від Леонардо да Вінчі. Однак, це не зовсім так. Ще в середньовічній Азії використовувалися невеликі вироби, що віддалено нагадують парасольки. За допомогою них можна було здійснювати стрибки з невеликої висоти.
Але повернемося до да Вінчі. Він розвивав свою думки, роблячи розрахунки і креслення. Винахідник стверджував, що купол повинен бути пірамідальним з квадратною основою, яке жорстко фіксувалося рейками. Щодо розмірів, то основа повинна бути 12 на 12 ліктів, а площа купола – 50 м². Можна сказати, що саме розробки Леонардо да Вінчі і поклали основу принципу дії парашута.
Ідея знову набула актуальності вже тільки в 18 столітті. Новий виток розробки почав французький механік Луї-Себастьян Ленорман. До речі, слово «парашут» – теж його винахід, для цього винахідник узяв з французької мови слова para і chute, що дослівно перекладається як «запобігти падінню». Ленорман представив свій варіант парашута на суд громадськості, а також навіть власноруч випробував власний винахід, зістрибнувши з вежі обсерваторії. За однією з версій, Луї-Себастьян ставив за мету своїх розробок допомогу людям, які не можуть покинути палаючі будинки і змушені стрибати через вікна.
Через кілька років новий винахід випробував на собі Жан-П’єр Франсуа Бланшар. Він додумався використовувати цей пристрій як засіб для евакуації з повітряної кулі. Одного разу це врятувало йому життя – під час одного з польотів аеростат вибухнув і Бланшар зміг успішно застосувати парашут.
У 1797 році Андре Жак Гарнерен модифікував виріб, використавши замість льону шовк і прибравши фіксуючі спиці з конструкції. Саме Гарнерен і придумав робити отвір в куполі. Справа в тому, що під час випробувальних стрибків, інженера нещадно мотали потоки повітря. Він задумався над тим, що треба зробити парашут більш стійким, щоб мати можливість хоч якось їм керувати. Рішення, раптово, запропонував один з лідерів французької революції – зробити дірку в куполі. Випробування нової ідеї пройшло успішно, чим вдалося збільшити надійність пристрою і рівень безпеки спуску.
Принцип роботи отвору в куполі
Сам парашут «працює» доволі просто: під куполом, за допомогою повітря, що набігає, створюється сила протидії, що й гальмує падіння (сила опору повітрі протидіє силі тяжіння). Але, водночас, через це на краях парашута утворюються невеликі завихрення, через які стійке падіння може перетворитися в неконтрольоване. І повітря, продовжуючи далі стискатися все сильніше, збільшує ці коливання. Вони передаються і людині, збільшуючи його амплітуду розгойдування, що, в кінцевому результаті, загрожує сильним ударом об поверхню під час приземлення.
Як можна здогадатися, роль отвору в куполі парашута застосовується для того, щоб позбутися від надлишкового тиску, що створює завихрення. Частина повітря йде через дірку, що дозволяє тримати показники коливань в нормі.
Звичайно, може виникнути запитання, а чи не призведе наявність отвору до прискорення падіння? Адже це повітря, по суті, створює реактивний струмінь. Так, це справді відбувається, але швидкість залишається все ще безпечною для людини. А підвищення амплітуди коливань набагато небезпечніше, ніж невелике прискорення при падінні.