Рандеву
Під куполом неба кружляли і ми
У танці...
У ту зимню пору ми в лоні весни,
В альтанці...
Крізь сутінки ніч прокрадалась до нас
Зірками.
У цім рандеву вже, красуне, не час
Для кави.
Як танець наш білий - п"янкого вина..,
До денця...
Хай крутиться зоряний купол без дна
До сонця.
_________________________________
В мить зустрічі ночі із днем, на межі -
Над ранок,
Злилися у цім рандеву дві душі
Вустами.
Під куполом неба остання зоря
Світила...
У серці зими там весніла пора
Безкрила...
Він крила весни залишити забув
У танці...
Хміліло у пам"яті те рандеву
В альтанці.
