Дурманить осінь пізнім ароматом

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

"Розплющив очі осінній ранок,
Почався новий похмурий день,
Так сумно й тихо пливе світанок
в тісних обіймах пустих алей…"

Дурманить пізня осінь ароматом,

згасає листя тьмяне на землі,

не зеленіє, а рудим агатом

дивує в дні холодні й дощові…

Налиті соком горобині грона,

Немов краплини крові на гілках.

Знімає осінь золоту корону,

Глибокий смуток жевріє в очах…

Похмуре небо дивиться з-під лоба,

Надуті хмари сльози ллють щодня.

У серці поселилася жалоба,

Тепер надовго ми, немов рідня…

Зима на п’яти наступає нишком,

Рожевий обрій у полоні мрій,

А на землі, немов осінню книжку,

Гортає листя вітер-чародій…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,