Лежало світло на паперті
з рубрики / циклу «Рідна земля»
І лежало світло на паперті,
І дивилась ікона тепло.
Видавалась Марія – матір’ю,
А колони – шовковим степом.
Розтавали серця у дзвоні,
З них останній співав весною.
Не було більше тут сторонніх,
І душа не вкривалась млою.
Розплітались вербові коси,
Проривалися сни зимові.
Йшла весна і стирала осінь,
Заливала весь храм спокоєм.
І хотілось душі співати,
Воювати на горло з ніччю.
Із ікони дивилась матір
В Богородицевім обличчі.
