06.03.2021 01:51
for all
6 views
    
rating - | no usr.
 © Ольга Шнуренко

В степу на світанні

за мотивами

Опять бреду я босоногий;
По ветру лоснится ковыль;
Что может быть нежней, чем пыль
Степной разъезженной дороги?
Максимилиан Волошин

Блукаю босоніж в степу на світанні,

лисніє на сонці суха ковила,

самотній вигнанець, романтик останній,

а поряд зі мною гнідий без сідла…


На килим піщаний проміння лягає,

пече, ніби полум’я, сонце палке,

кришталь передгір’я до неба сягає,

а змучене тіло - солоне й липке…


І вітер в степу мабуть спить, не шелесне,

замучила спрага й обличчя пашить,

ніщо не вгамує страждання тілесне,

хіба що кохання омріяна мить…


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись