Світанок
Ховає тайни древній ночі темний мур.
В шпарини зір у нім втікає миттю час.
І світляки людей вростають у пітьму.
На плечах день щораз несуть і Богу часть.
В світанні щось дитяче, дійсно щире є.
Надія світла, що ледь-ледь на серця дні.
Та ніч тримає все, своє не віддає.
Сторожать зорі тишу строгі та сумні.
А вись вже сива, наче амфора стара.
До храму неба нині шлях шукаєм свій.
І світок легко ледь очей торкнеться враз.
Підніме голос птахи сонця білий світ.
22.11.2026
>