18.09.2012 16:52
-
332
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

пада листя, облітає восени,

місяць сяйвом огортає мрії-сни

і доноситься від річки весел скрип,

де сховали наші стрічи віти лип... -

жайвір там співав нам дзвінко на зорі,

були хмарки наче квіти угорі... -

вітерець розносить спомин тих кохань

від лощини через поле в даль-туман...

...ах, ти, осінь!.. осінь... спомин стріч...

місяць сліпить неба простір в срібну ніч,

тіні саду вкрили стежку до воріт,

спить, на лаві умостившись, білий кіт...



1997р., вересень 2012р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.09.2013 10:42  Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг 

чароўна восень

 20.09.2012 17:34  Голубка 

Почала читати і моя уява стала малювати Вашу осінь. І звичайно, яка ж то осінь без кота?
Гарний вірш, мені дуже сподобався!

 19.09.2012 13:46  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш гарний! Кількість романтизму в останньому рядку залежить від того, що вважати барилом! :))))

 19.09.2012 11:04  Лідія Яр => © 

Гарно. а кіт на барилі...той хай собі, він де хоче, там і ляже, то такі створіння..

 18.09.2012 19:11  Деркач Олександр => © 

Теж гарно))

 18.09.2012 17:24  Каранда Галина => © 

ну так класно все було!) нащо ви того кота на барило вклали?! хай би на щось милозвучніше улІгся!:)))))))))