20.04.2013 11:16
Без обмежень
634 views
Rating 5 | 9 users
 © Малишко Віктор

Вона сидить потупившись у стелю

Смакує миті самоти

Вона сама лежить в постелі

Холодна постіль німоти

Задумлива. Скуйовджене волосся

Самотня зірка дивиться в вікно

Вона сама. Залишена в готелі.

Запалене край неба полотно

Подивишся. На дворі вже світає

Депресія. Образа. Все пішло.

Залишився на столику букет лілеїв

Отруєне коханням ще вино

Вона сама! Залишена в готелі!

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про любов, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Неодмінно зайду. Розбуди на світанку... | Малишко Віктор». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Поволі. Доволі. Розмиті рядки... | Малишко Віктор». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Малишко Віктор.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.04.2013 10:50  Тетяна Ільніцька => © 

Мені дуже сподобався ваш вірш! Про потупившись - згодна, тут кут зору із ліжка на стелю... можна так сказати й побачити...
Про лілеїв - це, я так розумію, леліяв? 

 22.04.2013 00:46  © ... => Тетяна Чорновіл 

Майже погоджуюсь з вашими замітками. Щодо "потупившись у стелю", то вираз потупитись, потупити погляд, може означати не тільки дивитися вниз, але й дивитися не помічаючи нічого, задумливо. Перший рядок ніби означає, що героїня дивлячись у стелю, бачить щось своє. Стосовно самого вірша, то погоджуюсь що він получився не досить насиченим, є недоопрацювання. Писав, неповірите, на лекції з "Банківських операцій", тому, думаю, щось дивакувате й вийшло.

 20.04.2013 18:06  Деркач Олександр 

Настрій вимальовується по тексту і так, мені здається "депресія" зайве 

 20.04.2013 17:57  Тетяна Чорновіл => © 

На мою думку, вірш трохи недопрацьований. Крім лілеїв і збоїв ритму , мені, наприклад кинулось у очі "потупившись у стелю". "Потупитись" - значит опустити погляд. Щоб опустити погляд на стелю, треба щоб стеля була, як мінімум внизу... Допускаю, що та нещасна сидить десь вище стелі...
Але вірш мені сподобався! Тема щемлива і актуальна! Переймаюся долею таких ЛГ... 

 20.04.2013 09:01  Каранда Галина 

да.... обідно, мабуть... гарно написали. з лілеями там дійсно щось не склалося, там і рядок довгуватий... я для себе перефразувала на 

Залишені  на столику  лілеї ...

 20.04.2013 08:03  Ірина Лівобережна 

Сумно. Журливо. Чудово. 

Публікації автора Малишко Віктор

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо