Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.07.2013 17:06Оповідання
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Адам Буткевич

Королівство дзеркал

Адам Буткевич
Опубліковано 16.07.2013 / 18044

 -...Колись, давним-давно, високо в горах один злий чаклун побудував замок, в якому замість стін були дзеркала, не прості, а чарівні. Дзеркала показували все, що він хотів, і пускали його туди, куди він хотів. Чаклун крав маленьких неслухляних дітей і їв їх. Багато зла він вчинив. Єдиний хто міг йому протистояти був інший чаклун- його менший брат, але сил його вистачило, щоб перенести його замок високо за тридцяте царство в гори і закрити всі зеркала.

-А як він його переміг?

-Він вкрав його відображення. Вся сила злого чаклуна була у його відзеркаленні.

-Але ж він досі там.

-Так... але нічого зробити не може. Ось, тримай амулет, він захистить тебе. Якщо він буде в тебе на шиї, злий чаклун тебе не побачить. А зараз лягай спати.

 Батько вимкнув світло. Маленький хлопчик зжав міцніше свій амулет і починав засинати.

 Йшли роки і хлопчик виріс. Все так, як і в дитинстві, на його шиї висів амулет, який охороняє його. 

 Ви вірите в казки, які вам розповідають батьки? Інколи казки виявляються правдою, не залежно від того чи ви вірите в них чи ні. Казки мають під собою якісь події, які не є вигаданими. Нам не віриться в існування відьом, драконів, чортів, навіть янголів. Але від того, що ми не віримо в них вони не перестануть вірити в нас.

 Чоловік з амулетом повертався до дому. Зайшовши в під`їзд він привітався з тутешніми монстрами, найсправжнішими динозаврами: бабою Полею і бабою Явдошкою. Коли за ним зачинились двері вони почали перемивати йому кістки.

-Поль, знаєш, як померли його батьки?

-Ага, коли хлопчику було вісім, в квартиру заліз злодій, щоб пограбувати їх, а коли застав його батьків, убив їх. Хлопчику пощастило, що він сховався.

-А мені старий Василь, який був тоді дільничим, сказав, що злодії нічого не вкрали. І замки на вікнах та дверях були цілі.

-То тоді виходить, що вони знали вбивцю.

-Виходить так, або сам хлопчик...

-Тобі доместос уже зовсім мозок вимив. Ну шо ти мелеш?

-А тобі звідки знати?

 Поки вони перемивали кістки чоловік вже пив чай і підігрівав вечерю. Він знав, хто вбив його батьків. Це був той злий чаклун. Він бачив його, як той спіймав відображення батька в дзеркалі і вбив його, та матір.

 Чаклун не міг вирватись з своєї темниці, йому було потрібно його відображення. Але він міг заманювати туди людей. Тих кого він спіймав він обертав в своїх слуг. Кожен з його слуг носив на шиї амулет, схожий на той, який був у чоловіка. І всіх він бачив, крім того чоловіка. Часто на роботі чи дорогою до дому чоловік бачив, як крізь дзеркало злий чаклун спостерігає і шукає його, він знав де той працює, але не бачив його так, як і його слуги.

 Чоловік пив гарячий жасминовий чай і дивився в вікно, як дихає місто. Запалювались вікна сусідніх будинків, стихав машинний трафік. Ліхтарі горіли блідо-жовтим світлом. Тополі та каштани за вікном дихали вітром. Дзвінок в двері.

-Дядьку, привіт, давно не бачились.

-Привіт, як справи?

-Нормально, проходьте.

 В квартиру зайшов чорноволосий трішки сивий чоловік з бородою.

-Чаю будете?

-Давай.

Обоє сіли за стіл.

-В мене погані новини. Слуги чаклуна шукають якийсь щоденник.

-Тоді ми повинні знайти його першими.

-Ще раз ми їх зупинимо, але колись вони все таки доб`ються свого.

-Тобто?

-Ми повинні знищити чаклуна.

-Але як? Нашому прадіду не вдалось, як нам вдастся?

-Треба знищити його відображення. І я знаю як.

 Дядько дістав стару книгу. Книга була невеличкою, титулка була з візерунком з олова. Візерунок нагадував дракона, під яким щось було написано рунами.

-Цю книгу написав наш дід. Вчора, я все-таки підібрав до неї ключ. Зараз тобі покажу. Ось, виписуємо руни з титулки і вставляємо в кожен рядок, отак от. Прочитай так цю сторінку.

 Чоловік почав вдумливо читати руни.

-Значить знайти і розбити, просто розбити.

-Не просто розбити, а розбити з головного дзеркала, яке знаходиться в його замку.

-Це не проблема, він мене не бачить.

-Але в середині може почути... Я тебе підстрахую, прикинусь його слугою.

-Гаразд, тоді лишилось знайти його відображення.

-Завтра поїдемо до замку прадіда, він повинен був сховати його там.

-Я так не гадаю. Якби воно було там чаклун його б знайшов його вже давно.

-Він його просто не бачить. Він може бачити лише відображення інших, а оскільки він і є відображенням свого відображення, тому він і небачить себе.

-Так само, як і мене. А якщо воно сховано в моєму амулеті? Може він його шукає?

-Про це я не думав, а й справді. Тоді тобі доведеться потрапити в його пастку. Це найкоротший шлях в замок. Ось тримай пістолет, ним просто вистрілиш в дзеркало, коли попобачиш його.

 Кажуть, що найтемніша ніч перед світанком, але інколи світанок доводиться досить довго чекати. Зранку дядько і його племінник вийшли на полювання, де здобич була мисливцем, а мисливець- здобиччю. Спочатку вони розділились. Дядько знайшов слугу чаклуна і оглушив його забравши амулет. Племінник шукав іншого слугу, який повинен був принести своєму господарю записник.

 Слуга ніс записник в руках. Його лице було наче у людини позбавленої життя. Воно не виражало ніяких емоцій. Він вже проходив крізь дзеркало, як його хтось вдарив в спину. Слуга падав на вологу, кам`яну  підлогу замку. Чоловік який пройшов крізь зеркало за ним забрав записник і кинув в перше зеркало, яке йому попалось.

 Коридор був темним та довгим. Стіни були обвішені дзеркалами без рам. В кінці коридору показалась якась постать.

-Як я довго тебе чекав.

 За секунду постать з`явилась біля чоловіка з амулетом і вирвала амулет з шиї. Це був старий, злий чаклун з лікарською осанкою.

-Ти знаєш, скільки я тут сижу, чекаю тебе?

-Як ти мене побачив?

-Я не міг побачити відзеркалення через зеркало, тільки впритул, як тебе зараз.

-Скуштуй це.

 Чоловік кинув в нього бутилку з настоянкою полину, яка почала димітись на чаклуну і побіг подалі.

-Тікай куди хочеш, все одно не втечеш з цього лабіринту.

 Чаклун провів рукою по повітрю і дзеркала почали рухатись, відкриваючи нові коридори і закриваючи ходи до відступу.

 Насправді це була пастка чаклуну. Він повинен був, як завжди завести свою жертву до головної зали, де дядько чекав його.

 Двері відкрилися і на дзеркальну підлогу впав, весь в крові та ще живий чоловік. Довкола все було дзеркальним: стовби стіни, стеля. Посеред зали стояло старе овальне дзеркало в рамі з білого дуба.

-Вітаю в святая святих- моїй тронній залі.

Чоловік витягнув пістолет і спробував вистрілити в дзеркало, але нічого не вийшло.

-Якого біса?

З`явився дядько.

-Тобі ніколи не було цікаво: чому чаклун так швидко знайшов твоїх батьків? Ні? Тому, що я допоміг. Навіщо його вбивати, якщо можна забрати його силу.

-Що? Ах ти ж собака!

 Не встиг чаклун, щось зробити, як його заціпеніло- дядько почав читати закляття. З кожним прочитаним словом дядько ставав все сильнішим і сильнішим. Чаклун впав напів живим на підлогу і дивився на того, хто лежав поряд.

 Дядько підійшов до головного дзеркала.

-Покажи мені те, що я хочу. Ось, армія мороку. Моя армія...

 З пітьми в дзерклі почали з`являтися і проходити тіні.

 Через сили чоловік встав і збив з ніг свого дядька. Той взяв, схопив племінника за шкерки і швирнув об стіну і почав повільно підходити до нього.

-Невже ти думаєш, що ти мене зупинеш? Я тепер безсмертний.

-Не такий вже й безсмертний,- племінник кивнув в сторону.

Старий чаклун стояв з мечем біля старого дзеркала.

-Ні.

Дядько враз розбився на дрібні скельця разом з дзеркалом.

-Іншим разом зустрінемся,- сказав чаклун чоловіку і пішов геть.

Замок почав валитись. Проходи в дзеркалах були закриті. Позаду був шум каміння, яке падаючи розбивало скло.

 Свіже гірське повітря несло сніг прямо в лице чоловіку без амулета. Той лежав і просто дивився в чисте небо.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.07.2013 Поезії / Вірш
Слова
18.07.2013 Проза / Нарис
Лист до Бога
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання Фантастика
26.08.2013 © Ницик Андрій
Бог з машини
16.07.2013
Королівство дзеркал
21.05.2013 © Музичка Ольга-Леля
На колінах у Амі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 287  Коментарів: 2
Тематика: Проза, оповідання, чаклун, царство, маленький хлопчик, темниця, амулет, закляття, дзеркало
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.07.2013 19:45  © ... для Суворий 

Будемо виправлятися. 

 16.07.2013 17:07  Суворий для © ... 

Треба набивати руку і вичитувати тексти... По ходу то російське "зеркало" то наше "дзеркало"... Не хочеться, але треба... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди