03.09.2013 18:14
18+
6336
    
  10 | 13  
 © Бойчук Роман

Гори Карпати...

Гори Карпати...

Гори Карпати...

Навстіж легені,

Блиск і дзюрчання джерел.

Яструб крислатий

Кола у небі

Водить пером своїх крил.


Гори Карпати - 

Вічно зелені

В хвої смерек і ялиць...

Ехо трембіти...

Повняться жмені

Сонцем налитих суниць.


Гори Карпати...

Стисло у грудях:

Зрубів пні гріють "гадюк".

Звикла мовчати

Людяність в людях -

Сходить усе їм із рук.


Гори Карпати -

Мур і безсилля,

Рай України й тавро.

Горя і втрати вариться зілля,

Щоб отруїти добро.


Гори Карпати,

Чом не зі сходу

Ви поросли? А проте,

Звідти чекати

Можна погоди?

Ліс там уже не росте...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.09.2013 00:05  Марієчка Коваль => © 

Ах.. Які ж там джерела дзюрчать, якщо там одні пеньки) то певно.. Хм.. Якісь дзюркуни з карематами) туристи теж рунують природ рівновагу

 04.09.2013 14:10  Тетяна Белімова => © 

Гарно. Сумно.

Молодець, Романе!

 04.09.2013 11:37  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Я цього року ще не потрапив у Карпати(
Про гадюку сподобалось, якогось разу мало не впав на одну (спала собі під пеньком), коли піднімався в гори :)
Плюсую.

 03.09.2013 22:54  Світлана Рачинська => © 

Так... А чим тебе захід не влаштовує, Ром?)))) Гарно. Ліс, справді знищують. Сумно і боляче. Плюсую.

 03.09.2013 20:59  Тадм 

"Чом не зі сходу" :))

 03.09.2013 20:25  Віктор Насипаний => © 

Щось новенькне? Де еротика?

 03.09.2013 18:21  Недрукована => © 

ммм... ріднесенькі гори!
Навстіж легені - супер сказав
Класно, Ром!))