ВИВЕРЖЕННЯ В ПУСТОТУ
Я є таким як всі, яких багато,
Що бачать дійсність, як ілюзію із мрій.
Ми хочем вірити і жити, і кохати,
Натомість маємо пустелю без надій.
Пустеля складена з піщинки до піщинки
Із заздрощів без совісті й добра.
Як чоловік не бачу поряд жінки.
Вона сховалася. Така пустельна гра.
Вона сховалася за формули і догми,
Які воздвигли лозунгами прав.
В пустелі привиди і міражі, і форми
Без кольору божественних заграв.
В державах унітарних егоїзму
Я не мужчина, я пустельна тінь.
Там кожен сам собі шліфує в оці призму
Пісочком ненависті до майбутніх поколінь.
Боятися майбутнього чи варто?
Культура лапоточників із пустоти іде
Й завалить лаптями фізичну й політичну карту
Так, що ніхто минуле не знайде.
Змішаються піском святі і грішні
І хто сліпий, і хто своє узрів...
І я, фантаст, у цій пустелі буду лишній
За те, що виверзтись у пустоту хотів.
