Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.09.2013 21:44Мініатюра
Для дорослих  Про життя  Про молодість  Про кохання  
40000
З дозволу батьків
© Бойчук Оля

Я - Жінка

Бойчук Оля
Опубліковано 29.09.2013 / 19395

Крок і крок, ще один, ще один…

В такт музиці, музика в настрій погоди, а вже погода не має значення, коли в душі чути відгомін ритмічних скорочень піднесеного серця.

Крок за кроком, мета вже близько, одна зі ста собі подібних впродовж дня.

А потім втома… і вже вдома…

Що, знову кави? А серце дозволяє, не протестує гупанням крізь тіло, білизну, блузку…Давай! Повне улюблене горнятко! Торкнулись губи гарячого скла, зникає запах в органах чуття, і адреналінові атоми обсмажених зерен мчаться  сантиметрами  втомлено-розслабленого тіла. І, о диво!. Готова рвати і метати, писати, читати, співати на повен голос, лише  б  ніхто не стояв надворі під відчиненим вікном кухні, бо звідти підвищений голос звучить ще гучніше.

Агресія як відповідь депресії. Голова спазмує у скронях. Чому? Кава ще нікуди не поділася  і нав’язливо натягує нервові ниточки в ритмі танцю. Повну тацю висипала пігулок. Спазмолітик? Заспокійливе? Від безсоння? Щось візьму, а воно не береться, боїться, не грає в такі ігри. Ну і хай. Попереду довга ніч…

-          Давай, може, ванну наберемо? Може, й для двох, та без свічок і пелюсток, лише вода. Вода і тиша, тобто твоє мовчання.

-          А потім? Може, вина?

-          А потім.. я подумаю, чи захочу…може…мить кохання. Кілька секунд і все, вже пізно…

-          Ти сьогодні хто мені – друг чи ворог, кішка чи тиха  мишка? Ти любиш насильство в ліжку. А я  люблю тебе і твою рідкісну ніжність, або захмелілу меланхолійність… Дозволь собі віддатися мені. Дозволь…

Мовчазний ранок. Кава і кілька слів. Звідки агресія без причини? Від голоду,  шлунок не терпить самотності, він – хижак. Він дряпає  зсередини і я, мов вовчиця, гарчу на все, що порушує  ще сонну рівновагу  мого тіла.

Новий день. Без планів та ідей. Однаково буде так, як складуться обставини, як зійдуться люди, як накаже Бог. Лише можна прийняти все, як належне, або відверто протестувати, можна усміхнутись перешкоді, підморгнути і піти далі. А можна вперто стояти на місці і обурюватись на весь світ, якому байдуже до твого настрою і світосприйняття. А настрій такий мінливий, що навіть десяток до болю однакових днів матимуть настрій всіх кольорів веселки і від того вже в минулому часі називатимуться неповторними;  давні друзі і літні люди можуть через той настрій ставати то братами за духом, то заклятими ворогами, у білизні яких копирсаєшся, як в купі секонд-хенду.

Коханому вже звично грати свою незмінну роль у виставі одного дня з єдиною сценою для двох, без глядачів і слухачів. Він – просто чоловік. А жінка зіграє всіх решта: чортицю, вовчицю, янгола, музу, коханку, ревниву дружину, дбайливу матусю…

Так цікавіше – гратися по-дитячому в дорослі ігри. Сидіти вдома і пізнавати весь світ. Слухати тишу і чути в ній  шепіт янгола. Сідати за кермо і мчатися з шаленою швидкістю, навздогін часу. Втікати світ за очі, а потім повертатись. Ненавидіти його, не в силі щось змінити, мовчки прокричати свою злість, а потім шалено кохатись, викидаючи ввесь біль і гнів у пристрасть.

Так цікавіше: …вчитися на власних помилках, а потім шукати в тому свою правду… Розбити любляче серце заради його  щастя і втішатися тим виправданням. Натхненно віддаватися творчості: малювати плани на полотні, що за ніч знову стає білим, ліпити скульптуру власного еgо, а потім віддати дітям для забавки і поступового знищення, писати віршами кожен новий день і видавати щорічний збірник спогадів…

-          У чому твоє щастя?

-          У непомітних дрібницях – суницях, котрих щодня назбирую повен кошик або до половини, а ввечері ласую або відкладаю до завтра, бо завтра може бути до сліз голодним і скорботним.

-          Поділишся?

-          А ти зі мною вже давно ними ласуєш, не помітив? Лови!

І усміхнулась, поцілувала, прошепотіла на вушко «Люблю».  Молитва, почуття, вірність, дотики. Дітки, батьки, друзі нам і друзі ми… «Дякую» - « Люблю» -  «Пробач»… Обійми, терпеливість , щире «Не плач». Смачно, правда?

-          Смачно. Не помічав,  як часто куштував, працюю, прагну, вчуся.

-          Дрібниці. З’явишся у потрібний час, у потрібному місці, і вузлик зав’язався. Постукав ним у двері – якщо блимнуло червоне, зупинись, бо дасть по носі. Йдеш далі. Стукаєш знову. Зелене? Заходь і тепер працюй у поті чола.

-          Усе так просто в тебе, а ти – така складна!

-          Я  - Жінка! А значить – твій янгол, твоя інтуїція, твій хрест і твій рай. Хіба не забагато мені , щоб бути простою і доступною? Хіба не досить для тебе Мене, щоб бути щасливим?

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.09.2013 Рецензії / Книга
Залишитись не можна піти...
01.10.2013 Поезії / Вірш
Наодинці з дощем
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Мініатюра Про кохання
20.10.2013 © Ірина Червінська-Мандич
КРИЛА
29.09.2013
Я - Жінка
27.08.2013 © Тая
До мене сьогодні…
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 211  Коментарів: 12
Тематика: Проза, мініатюра, втома, кава, депресія, друг чи ворог, меланхолійність, жінка, дорослі ігри, дрібниці
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.09.2013 21:44  © ... для іміз 

Так, Володя розсмішив, а ти , Іруся, розчулила) Дякую за аналіз мініатюрки! І за побажання, за щирий відгук, за розуміння!!! Мені важливо знати думку мудрих і хороших, і дійсно талановитих людей, тобто вашу думку)! 

 30.09.2013 21:40  © ... для Володимир Пірнач 

Володя, ти мене розсмішив))))Дякую за увагу до твору!
Так, жінки - складні створіння, тому й такі привабливі))) І ще не народився той чоловік, який би зумів достеменно зрозуміти жіночу природу))) 

 30.09.2013 13:10  Володимир Пірнач для © ... 

І це все робиться в жіночих головах?
Я мало не посивів доки читав.. бідний дядько Зігі, який же він був наївний.
Багато вдалих місць.
Сподобалось. 

 30.09.2013 13:03  іміз 

"Я - Жінка! А значить – твій янгол, твоя інтуїція, твій хрест і твій рай. Хіба не забагато мені , щоб бути простою і доступною? Хіба не досить для тебе Мене, щоб бути щасливим?" - ось це сказано надривно і в ціль!
І ось це - "Дозволь собі віддатися мені" - а ще, таких жінок, які так відчувають, хоча й не кожна вміє так майстерно висловитись - люблять...поважають...бояться...одружуються з такими...старіють з такими...Гарні роздуми про Жінку! натхнення Тобі, Олю...Своїх сильних автентичних думок, не схожих ні на чиї...вони у Тебе дуже особливі! 

 29.09.2013 22:51  Тетяна Белімова для © ... 

Звісно, добре! Не сумнівайся! Це - ознака ідіостилю Олі Бреславської)))

 29.09.2013 22:50  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую. Завжди мені цікаво знати Твою думку.
Так, правду кажеш щодо істин) Просто про них треба періодично нагадувати і бажано в різних формах)))
А римовані вставки... Це інша історія...Не хоче мене поезія відпускати, коли пишу прозу. І навпаки. Не знаю добре це чи погано))) 

 29.09.2013 22:49  Деркач Олександр для © ... 

та я нічо...мені про Жінок цікавіше читать)) 

 29.09.2013 22:47  © ... для Деркач Олександр 

П. Олександре, ну була б я чоловіком, то написала б зовсім інакше))) Дякую, що прочитали!) 

 29.09.2013 22:06  Тетяна Белімова для © ... 

Чудовий есей-роздум на тему... Яку тему? Одвічну, звісно ж!
Дуже сподобалися римовані вставки! Це наближає до поезії, додає піднесеного звучання.
Нібито все звично, у традиційних вимірах, але ж всі нові істини - давно відкриті і тому й істинні, бо перевірені часом, чи не так? 

 29.09.2013 22:03  Деркач Олександр для © ... 

Написано гарно, сподобалось про Жінку...про Чоловіка якось стереотипно)) 

 29.09.2013 21:54  © ... для Марієчка Коваль 

Дякую)
Не жалій їх, ті створіння)))
Знаєш чому важко читається? Бо писалось то під музику, під її ритм сприймається інакше)
От зараз в черговий раз спробую вкласти аудіо) 

 29.09.2013 21:50  Марієчка Коваль 

Гарно складені словосполучення, окремі речення, але в загальному важко далось. І наче є дещо зайве. як кажуть, вода. Дійсно, прості жіночі думки. Бідні створіння чол. роду. Однозначно. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
02.01.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди