Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.11.2013 02:07Поема
 
00000
Без обмежень
© Юдов

МАНДРІВНИК-3 (Крало Рило)

Юдов
Опубліковано 08.11.2013 / 20237

Хтось вибирає сир і масло,

А інший піднебесне гасло,

Хтось дикі меди Малібу,

А я - ставочок і вербу

До поки сонце не погасло. 


Від долі я Не відречуся

Хоч Еверестом удавлюся.

Хай утоплюся у Байкалі,

Таки пишу свої скрижалі.

І вже нічого не боюся...


А що боятися? Авжеж,

Куди від карми утечеш?

Все ясно, наче два плюс два,

Допоки варить голова, 

Душа митця не має меж!


Життя іде своїм почином.

Хто знає де і як спочине?

Чи хто залишиться у славі

Писати віршики лукаві

Про чужину і батьківщину?


А ще: хто відає чи знає

Де правда світу процвітає?

Хто видає нам імена?

Хто пише дітям письмена

В яких ні слова правди має?


В міраж на помацки ідеш

І за собою люд ведеш,

А з ними вівці і смартфони,

Придумані дурні закони,

Міста і землі з ними теж.


Як сон: грабіжники металу

Курган похилий розкопали.

І попри совість та моралі

Там не відкрили Пекторалі,

А в світ впустили Рило-Крало -


Чи то змію, чи то скотину,

Яка охмурює людину

І всяк підлянки підставляє,

Життя єхидством підриває,

В її отруті правда гине.


Портретик прям таки пекельний,

Як голе кредо на пательні.

І це мурло все крало й рило,

І лило смоляне чорнило

У душі чисті акварельні.


Того питва хльобнула влада

Від радника до казнокрада.

І новий Цар ковтнув дві склянки,

Як квас, пекельної смолянки.

Обжерлась ним до дурі Рада.


Колапс у владі утворився,

Цейтнот в державі народився,

В умах назрів Армагедон.

І впав розхристаний закон -

Безславно долу покотився...


Так Мандрівник в раю-саду,

Серед бананів й какаду,

Признався Цяці, що запертий

У ласощах і ладен вмерти:

-В похід за славою іду!


Цариця-Цяця потужила,

Але у торбу положила

На щастя й згадку волосинку,

Як то струну чи стебелинку,

Від свого чарівного тіла.


Коли в дорозі пастка стане,

Згадай про острів Пелікана.

Подми на волосинку тричі

І силу май не чоловічу,

А буревіїв океану!


Цьом-цьом, макаки! Не вернуся!

Від долі я не відречуся.

До поки світло треба йти,

Щоб світлу славу віднайти.

Най хоч на клапті розірвуся.


А те паскудне Крало-Рило,

Столицю наскрізь полонило.

Покрило місто чорнотою,

Шляхи під’їздів - наготою,

Ще й переходи обкурило...


Та й стало руки простягати

Щоб захопить конгломерати,

Залишити без щастя й сну

Луганщину й Галичину.

І Львів, і Харків мордувати.


Якщо приймуть закон у Раді,

Щоб пільги мали всякі... Блазні.

То ж Рило теж голосувало,

Бо цей закон воно писало,

Вмостившись чином на посаді.


Аби хто підписав угоду

Про реверсивність газоводу,

І реверс газом цибинить -

То ж Рило на трубі сидить

І вішає лапшу народу.


Навіщо вибухнув Чорнобиль?

Науку досі жах коробить.

А все тому, щоб Крало-Рило

Грошви до біса заробило

На горе-ліках від хвороби...


Десь потяг з’їхав з колії,

Десь крейсер булькнув за буї,

Десь космонавтів поносило.

Все це творило Крало-Рило

Розщурив пазурі свої.


Кровить поклінна батьківщина

Під монстром перегнувши спину.

Але жадана тим хоробрим,

Хто сіє вічне, мудре, добре

І на поталу не покине.


Разом з туманами Гольфстріму

Телепортацію отримав:

Крізь всю Європу просочився

І у Полтаві опинився

Любитель мандрів і екстріму.


Гоп-стоп, базар-вокзал! Полтава -

Ось де таїться світла слава

Віків, троян-чоловіків,

Атлантів і мандрівників

Культури й мови Ярослава.


Торкнися слави і знайди

Часів загублені сліди.

І разом з славою воздайся,

Над світом світлом піднімайся

До Мудрого й Сковороди.


Та перешкод і шкод чимало.

Бо вже й в Полтаві Рило-Крало

Своє коріння розпустило -

Степам свободу обнулило

І люд тамтешній обібрало...


Докрало-рились: щоб сміятись,

Чи в туалеті оправлятись,

Потрібні довідки, накази,

І дозвіл мати унітази,

І рішення про очний статус.


Щоб мати всі оці папери,

Тужись рево-люці-онером...

І чисто збройно вимагай

Посвідчення, що не Бабай,

Що не Холера й не Бандера.


Мав мандрівник (на то лінгвіст)

Муніципальний дозвіл-лист.

Там Дупка ще приклав печатку

На всі віки і всім нащадкам:

«Дозволено - спеціаліст»


І ця бомажка мала право

Ревізувати всю Полтаву.

А що там ще ревізувать -

Там після шведів ніщо брать,

Після Петра й сума дірява.


От заявився ревізор,

Представився: лінгвіст, власкор

До біса крупної газети

«Пшик» - видання із Інтернету

Що оприлюднює сир-бор...


Полтавські відьми позбігались,

З повагою пороздягались...

Ще й фарбували губи й вії,

Навішали бурштин на шиї.

Так ревізору відчитались:


Чого колотиш воду в броді?

Ти хто - Кирило чи Мефодій?

Ти що приніс нам Аз і Буки?

Й без тебе тут цвітуть карлюки

Язикомовних палаводій.


Чи ти Орфей що мучить ліру

Для соціального ефіру?

Я не Орфей, й не Еврідіка

Я тінь безславна чоловіка,

Але шукаю славу щиру!


А зась! Всю славу захопило

Скрізь безголове Крало-Рило.

Що навіть відьмам у Полтаві

Не панувать в колишній славі.

Нам буть з людьми заборонило.


...Торгує нами круглі ночі,

Зриває цвіт на щось дівочий.

Те Крало-Рило точно демон

Нас продає в чужі гареми.

Чи на панель, як хто захоче.


Злітає лоск з мандрівника -

Навіщо славу він шука?

Простіше славу не шукати,

А в Крала-Рила одібрати...

От буде слава на віка!


Та тільки де знайти те Рило,

Що стільки ґанджу наробило,

Що скрізь отруту напускає,

А де сидить ніхто не знає:

Де плоть його і владна сила?


Колись на терені країни,

Там де панує цвіт калини

І пломеніють помідори,

Було глобальне дике море -

Дно пра-прадавньої рівнини...


Та піднялась із хвиль рівнина.

І народилась батьківщина,

Що можна просто так ходити 

І натрапляти на релікти,

Які не бачила людина.


Отак в Полтаві, на узбіччі

Доріг повержених в каліччя,

У заростях лози з бузку

Валялось Око у піску.

Чиє? Авжеж не чоловіче.


Те Око пра-прапредка краба,

Чи йо колись згубила жаба,

А може йо згубили граї,

Які сліпі блудили в краї

З єдиним зубом на три баби.


Про Око мріяв сам Кутузов,

Коли редутився з французом

(Ділили неподільний світ).

Можна сказати, що релікт

Лежав забутий мертвим грузом.


Це Око бачило мороку -

Усю історію глибоку

Із праепох до наших літ -

Весь православний первоцвіт,

Праматку правду різнобоку.


Подивишся крізь нього в люди

І видно все, що було й буде,

У дійсності і без омани.

Переосмислюються драми...

Праматку правду видно всюди.


Те Око вставити б в натурі

Всій нашій славній професурі,

Щоб правду не могли ховати,

Замовчувать, перевертати,

Яко слова у каламбурі.


І зразу видно хто є хто -

Герой то, а чи дід Пихто...

Лінгвіст, як справжній супермен, 

узяв цей зоровий рентген,

Й побачив те, а не ото:


Що не монголи Київ брали,

Не греки Трою руйнували,

Не римляни воздвигли Рим

І що святий Єрусалим

Не за призначенням назвали.


Відтулиш Око від очей -

Все знову, як завжди тече:

Знов Штати в світі правоводять,

В Єрусалим паломство ходить,

Й китайців совість не пече!


Ти ба яка взірцева штука:

Люфтить без доказів науку.

Від цього погляди міняє

На всі процеси дивокраю,

У голову бомбоном стука.


Цим Оком можна, небораче,

Всеціло Крала-Рила бачить.

Та от біда, для цього треба

Якось піднятися у небо.

Щоб охопити простір паче.


То ж знов дорога повела

До Слобожанського Орла.

Рейс гей-цабе через Мерефу

Під впливом часового дрейфу

Проклався мигом як стріла.


Сидить Орел на яйцях своїх,

Потомство в пір’ячко пристроїв.

Він вигріває орленят

В надії, що колись злетять

У славі сонячних героїв.


Гнівить Орел, що відірвали

Від процедури вигрівала:

Приборкай очі, вуха й смак,

Цікавість заховай в клумак,

Чого до мене притаскало?


Потрібно Око мезоліту 

Десь у зеніті закріпити.

Як блимне: совість обізветься

Із Кралом-Рилом розбереться,

Й засяють правди фіаніти...


Й підійме в небо очі зразу

Люд праведний від унітазу,

Побачить брат сестру сестрою,

А не тварюкою чужою,

Що гідна лише для екстазу.


Суспільство Бога й правду взнає 

Й чиновник шкіру поміняє -

Не буде за папір ховатись

І тупорилим прикидатись,

Що то не він ту йоту має.


Зірвуться бур’яни із грядок

Й настане праведний порядок,

Престижно буде совість мати,

Не заздрити і не брехати.

Ніц босів, бісів і бісяток!


Так от, щоб Око закріпити,

Потрібно у зеніт злетіти.

Орел сказав, що розуміє

Й дістатись космосу уміє,

Але ж хто яйця буде гріти?


Хто ж як не я! Відсидів в кубі,

Зірви приколи й на ютубі:

Гніздись де крашанки орлині

У світу майже на вершині -

В гнізді орлиному на дубі.


Лети Орел, розкидай крила 

В проміння древнього Ярила

І приліпи на тілі неба

Зіницю ще й таку, як треба,

Щоб піднебесне освітила.


Подався птаха. А лінгвіст

На яйцях всівся, приколіст...

Угрівся у гнізді й гадає:

Що за орляток вигріває,

Що з них проклюнеться за зміст?


А то! У яйцях, жовто-сині

Ідеї гріються безцінні...

Орел висиджує навалом

Національні ідеали -

Від "А" до "Я" - усі орлині.


Є там ідеї про єдинство,

Про сало, яблуко і свинство,

І всяких "...ізмів" з головою

У яйцях попід шкарлупою,

Від дієзла, до доброчинства.


З яєць ідеї, як достигнуть,

У голови тужаться плигнуть.

Гніздо орлине покидають

І так у головах літають,

Аж доки голови не гигнуть...


Ідеї мозок покоряють,

І там, як яйця, розпухають.

А лідери, що їх несуть

Орлами над всіма стають -

Й орлині пільги обіймають.


Ідеї луплять право й ліво,

І центр, як засіб для наживи.

Живкі такі ідеї жваві:

Що мостять лідерів в державі.

З чиїх яєць? То не важливо!


Так мандрівник угрівсь завзято

Й ідею висидів крилату:

Аби до віку і від нині

По всій трудящій Україні

Увести гральні автомати!


Ото добро усім охочим,

Хто ліві гроші мати хоче:

Не треба катно працювати,

А лиш мільйони вигравати

Всяк граючись і дні, і ночі...


На «одноруких» замінити

Реальних у житті бандитів!

Враз опустіють тюрми й зони,

А виграні людьми мільйони,

Повірте, ніде буде діти!


Ото утопій час настане:

Не буде паханів і кланів,

Й грошима будуть володіти

Не члени вищої еліти,

А автоматичні істукани!


Для чого красти чи вбивати,

Чи хабара комусь давати?

Натиснув, виграв три-чртири

І можна їхать до Каїру,

Або в Арабські Емірати.


Ідея смак яка прозора

І народилася не вчора...

Ще грецькі міфники-сократи

Хотіли гратись в автомати -

В штани і числа Піфагора.


В місцях, де нині Самарканд,

Колись був гральний автомат:

Алі-Баба сім-сім тоді ще

Нівроку виграв сотні й тищі -

Джек-пот зірвав, або бланш-карт...


Лінгвіст ідеєю пройнявся,

Замріявся, зобов’язався:

Як в лідери ідейні влізе,

Уб’є Гаплик, Дефолт і Кризу,

Би кожен автоматом грався!


І тут якраз, на піці мрій,

Небесний лопнув шов-покрій.

Розвезлося усе довкола,

З’явилась в небі правда гола.

Аншлаг в історії новій.


Орел зробив вершинну справу -

Вчепив в зеніті на халяву

Коштовне правди джерело.

Розвиднилося, що могло

Ховатись у брехні темряву.


Проміння правди очі гріє...

Аж в яйцях - не орли, а змії!

Ідеї всі змінили знаки

На вічний мінус з переляку.

Реальність правди-мватки в дії.


Отак ті гральні автомати

Перетворились, що й казати,

У сейфи з гострими зубами -

Кусають пальці геть з руками,

Щоби мільйони відібрати...


Враз стало видно позиційно

Процес в країні міграційний:

Кидають люди гнізда роду -

Комфорт шукають, писки моди

Й моменти цивілізаційні.


Ніхто про батьківське не дбає,

А десь в чужині помирає.

Серед асфальтів і пластмас

Знаходить свій пустий Парнас,

А за для чого - сам не знає.


Так десь із темного підвалу

Як тінь, узрілось й Рило-Крало.

Не схоже й близько на людину -

Усе в липучій павутині,

Усю країну розіткало.


За павутинки смика всюди

Й ляльки-маріонетки люди

Танцюють під його дуду.

Й один у одного крадуть

Продажні грошики Іуди...


Найбільше мають павутиння

Чини й службовці управління.

Політики - пупи землі

У павутинні взагалі

Від куприка до облисіння.


А замість серця в Рила-Крала,

Як та голубка, б’ється слава -

Замотана у кокон щільно:

Юла чи Юля, і юління

Заюлило усю державу.


Лінгвіст дістав струну чарівну

(Завітну волосинку дивну).

Дмухнув на неї мандрівник -

Розбурхав вітром весь курник

Від Мелітополя до Рівна.


Павуччя вітром геть з держави

Від Чернівців і до Полтави!

З Чернігова і до Херсона

Здувалась павутинна зона

Що випліталася лукаво...


Став світ від Крала очищатись,

Від Рила люди одвертатись,

І кокон-серце розмоталось

На долі клапті розірвалось,

Зламались виті пути-грати.


Голубка-слава в день спурхнула

І в небо сонячне майнула.

Полинула під небесами

Воздалась гімном над містами

В ім’я свободи, що здобула.


О Слава! Де ти? Ти куди?

Лінгвіст згубив її сліди

Де синь і чистота небесна.

Бо не йому вона воскресла

На тлі небесної води.


Голубка, що літає в хмарах,

Свою завжди десь має пару.

І не зловить чужої слави

Ні з Києва, а ні з Полтави.

Тим паче не із Занзібару!


Що слава? Радість для пророка,

Ріка визнань мільйоноока.

Щоб в ній купатись яко в пір’ї

Не треба критись у подвір’ї,

А гай піаритись широко!


Замало мати жінку Цяцю,

Чи сотні мрійних прокламацій.

Потрібно буть серед людей

І брендить брендами ідей

Під шквалом модних папарацій.


Коли сидиш вже не в криниці,

А десь під боком цар-дівиці,

Душа у мандри не літає,

А Батьківщину споминає,

Як скарб забутий на полиці.


Ось, подивись на карту світу:

Скрізь є межа зими і літа.

І в цій межі, як круг без меж,

Ти і мандруєш, і живеш,

Й душа злітає на орбіту.


Під пильним Оком слава в казці.

Орфей ярить гітарний брязкіт.

А Еврідіка па танцює.

І цар в столиці комплексує,

І Раду корчить в свистоплясці...


А ти все пишеш, все співаєш

Про те, чого і сам не знаєш.

За те тебе у гості просить

Любов життя простоволоса,

Яку до біса в казці маєш.


Ат, рвуться струни у гітари.

Орфей напише мемуари

Про якості музичних струн.

Залишиться у світі сум

І Еврідіка вмре без пари...


То ж струни треба берегти,

Якби не корчились світи,

Якби начальство не мінялось,

Якби сутужно не складалось,

Якби можливо не могти.

2013р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.10.2013 Поезії / Філософський вірш
ТРІСНИ СКЛО
11.11.2013 Поезії / Гумореска
ВАЖКА АРТИЛЕРІЯ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Нарешті осінь
10.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Про Дитину вічну
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Татіана
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Аннета
10.12.2016 © Савчук Віталій Володимирович / Балада
Балада про кохання
Поема
28.04.2014 © Михаил Коробчук
Еще до нас
08.11.2013
МАНДРІВНИК-3 (Крало Рило)
02.11.2013 © Оля Стасюк
Королівна Золотих драконів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 120  Коментарів:
Тематика: Поезії, поема, Еверест, правда, почин, єхидство, Армагедон, закон, Полтава, ревізор, Еврідіка, струни
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
10.12.2010 © Катерина Перелісна
10.12.2016 © СвітЛана
11.02.2012 © Серж
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
10.12.2016 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди