Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.11.2013 11:36Вірш
 
80000
Без обмежень
© Марія Новогроцька

Театр

Марія Новогроцька
Опубліковано 13.11.2013 / 20336

Те ж саме місто. Ті самі декорації.

Розгорнута площа. Актори. Овації.

Всі ролі вже завчені і міміки тіла,

Дороги позначені: хто - вправо, хто - вліво.

 

Усе, як записано. Усе, як призначено.

Ховають куліси думки непобачені.

Чи знаєш насправді, що тобі не все рівно,

Чи роль ти зіграєш свою на відмінно?

 

Відомо ж усе, що потрібно сказати.

Тут треба заплакати, там засміятись,

Тут варто вклонитися, там – лиш кивнути.

Потрібно вдавати для того, щоб бути.              

       

Мистецтво шліфуєш. І так рік за роком:                

Красиво ходити, правильним кроком...

І щирості більше, щоби пройняло,

Відвертості, щедрості, усміх – і браво!

 

І ось ти актором виходиш на сцену:

Очі цікаві впиваються в тебе,

Прожектор в обличчя – себе не сховати.

Не можна боятися – треба зіграти.

 

А роль вже відома: то вліво, то – вправо,

Усміху, щирості, щоби пройняло.

Та мало зіграти просто «не гірше»,

Хочеться завжди «краще за інших».

 

Хочеться квітів, овацій і «браво!»

І довгі роки безумовної слави.

Хочеться Богом піднятись до неба...

Ще трохи кривляння? Чи краще не треба?

 

Та раптом, за майже майстерною грою

Чомусь набридає не бути собою.

Знаєш слова, але хочеш мовчати.

Прожектор в обличчя – себе не сховати.

 

У кулісах чекають старі декорації...

- Не треба овацій! Для чого овації?

Всміхаюсь, як хочу - і хай не красиво!

А щиро? Хто знає? Може, і щиро.

 

Запалю цигарку з димом до неба...

Я тут перехожий, мені просто треба...

І є що сказати...Вам, справді, цікаво

Дивитись незграбно-приватну виставу?

 

Де сценарій відсутній, змісту замало

І жодних там трюків, щоби пройняло.

Фрази - безглузді, а цілі – розмиті

І погляд відверто-нічим-не прикритий.

 

- То ти є собою? -  Оплески! «Браво!» -

Зал з нетерпінням чекає виставу.

Прожектор в обличчя – себе не сховати:

Лишитись собою, чи краще – зіграти?

 

Бо, начебто, можна, що хочеш, казати.    

Сміятися можна, можна ридати,

Вклонитися можна і просто кивнути -

Не конче вдавати для того, щоб бути.

 

Та от недостатньо зостати «не гіршим»,

Хочеться завжди «краще за інших».

А сценарій відсутній, та й змісту замало.

І що, як в кінці не отримаю «браво»?!

 

Бо ж слова не поскладані, кроки – не рівно...

Насправді, так само – то вправо, то – вліво.

І самому вже важко часом розпізнати

Це те, що ти хочеш, чи мусиш сказати?

З пантелику збивають ті самі декорації...

 

Ми вічні актори. Хай зостануть овації!

І ролі міняємо легко і вміло, 

Хоч завжди те саме – направо, навліво..

 

Сценарії, образи, жести і трюки,          

Правильні кроки, правильні звуки..

І важко самому часом розпізнати:

граєш, щоб жити, чи живеш, щоби грати.

 

Усе це для публіки, грошей і слави,

Чи просто тому, що тобі це цікаво?

На «бути- не бути» замкнулося коло.

Завісу опущено. Браво, актору!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.11.2013 Поезії / Вірш
Гармонія
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
10.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Про Дитину вічну
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Татіана
10.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Аннета
10.12.2016 © Савчук Віталій Володимирович / Балада
Балада про кохання
10.12.2016 © Серго Сокольник / Філософський вірш
Літературне пророцтво
Вірш
13.11.2013 © Тадм
Будень
13.11.2013
Театр
13.11.2013 © Оля Стасюк
Другу
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 8 (8+0+0+0+0)
Переглядів: 3972  Коментарів: 6
Тематика: Поезії, вірш, декорації, овації, ролі, куліси, на відмінно, мистецтво, актор, щиро, оплески, сценарій, жести, публіка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.09.2016 12:48  Каранда Галина для © ... 
 01.05.2014 08:40  Мария для © ... 

Мені дуже! сподобався цей вірш.

Він захоплює душу........

 20.11.2013 03:22  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую, Тетяно! Та я особливого трагізму не вбачаю - таке життя)))) часом навіть буває весело зіграти) 

 20.11.2013 03:06  © ... для Тадм 

Спасибі) 

 13.11.2013 13:33  Тадм 

гарний вірш. люблю "театральну" тематику :) 

 13.11.2013 12:35  Тетяна Чорновіл для © ... 

Згодна з кожним рядочком!
Час від часу автори звертаються до образів "життя - театр".
В мене також є вірш "Всі на виставу". Та в Вас - детальніше і, можливо, трагічніше...
Чудовий вірш! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
10.12.2010 © Катерина Перелісна
10.12.2016 © Костенюк
10.12.2016 © СвітЛана
09.12.2010 © Народна творчість
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди