Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.02.2014 22:31Есе
Для коханої [для коханого]  Про кохання  Про душу  Про мої мрії  
Ще день
20000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Ще день

закінчення
Є час працювати і є час любити. Ніякого іншого часу немає. (Коко Шанель)
оксамит
Опубліковано 11.02.2014 / 21821

Екран телефону висвітив число і час прибуття рейсу. Написав! Повідомив! Повідомив! Написав! - пісенькою лунало в душі...

Вона знала Її подарунок буде легким і непродуманим. Таким, як у казці про Попелюшку і три горішки - Привезіть і подаруйте мені те, що впаде на голову. Всміхнулась. Її вчили, щоб було легко, незабутньо, омріяно, красиво. Це стосувалось всього, від буденного побуту до свят, до рідних, до друзів і навіть до мрій. Тепло, бо згадала, як нині покійні дідик з бабцею заїхали до чайної перекусити. Їм подали картоплю з котлетою і кислого огірка, той був розрізаний і складений у вигляді сердечка. Це так вразило старих, що приїхавши додому вони перерубали півбочки огірків, і таки навчились різати і складати ту огіркову прикрасу... Щоб було красиво, щоб незабутньо, щоб душею. Бабця купаючи Її в любистку бажала зустрічі з тим кого купають в барвінку. Навчала. щоб та вміла догодити. простити, зрозуміти, щоб завжди мала добрий настрій, бо той хто житиме поруч буде головним. Старенька вчила, що саме жінка дарує свято чоловіку, а не навпаки. І Вона вчилась, годити, прощати, зрозуміти. Що з того, що синці під очима-буде вибачення, вмилась юшкою-буде прощення, що з того що не питають Її що Вона хоче, про що мріє, значить винна, бо не зуміла догодити, зрозуміти. Кохання? Так, то було кохання. Кохання з закритою душею. Так буває? Так було в Неї. Боляче?...Вірила-оцінять, спитають, зрозуміють.

Написав! Повідомив! - Відлунювалось ніжністю.

Ніжність яку Вона збирала і ховала далеко і глибоко. Так ховають і збирають матері придане своїм донькам і чекають на той час. Так і Вона збирала свою ніжність, чекаючи на той час... А Він? Він поцілував Її очі, Він прийняв і зрозумів такою як є. Відкрилась, полетіла, у той світ де все сміється, захоплює, де все нове, чисте, яскраве. Він далекий, жаданий, омріяний. Вона мрія, Вона сама вибрала той шлях. Кольнуло? Боляче?

День і час прибуття, аж сміялось і було схоже на сміх мавки яка вперше закохалась. Їі сміх краплинками падав у траву і перетворювався на квітучі конвалії.

Вона побачила порцелянового черевичка розмальованого квітами, і затремтіла від радості. Закрила очі і уявила собі картинку- натюрморт. Той черевичок, то цукерниця, в ньому цукерки у вигляді сердечок, поруч тендітний кавовий кухлик і красиво згорнута серветка. Легко, красиво, ніжно. Ще б в довершення квітучих крокусів. Таким буде Її подарунок. Він оцінить, Він зрозуміє.

- Написав! Повідомив! - радісним переливом.

Вона швиденько бігла. Ось і зупинка. Думки, спогади. Кожна розмова. як свято, кожна зустріч. як новий рік.

- Не замерзли? Запрошую на шашлики, пригощаю.

- Я вегетаріанка - не піднімаючи очей.

Той хто сидів в авто, засміявся, бо зрозумів Її відмову.

- Тоді квіти!

Та Вона вже заскакувала в свою маршрутку. Якби Вона хотіла, щоб ТОЙ НА КОГО ВОНА ЧЕКАЄ запросив Її, щоб ТОЙ КОГО ВОНА ЧЕКАЄ подарував Їй квіти. Її улюблені сині іриси. Замріялась-сині іриси в кошику а ля прованс. - Чи не забагато ти хочеш - немов наказом. Її вчили не просити. І Вона не попросить.

Написав! Повідомив! - чомусь так сумно загуркотів двигун.

Ранок не забарився. Це був той ранок на який чекаєш, який перейде в погожий день, день змінить чарівний вечір, а ніч закутає у колискову із мрій.

Час і прибуття рейсу...

Підйом! Душ збадьорить, шавлія освіжить. Впевненність і сила? Так! Тоді червоне з чорним, із прикрас срібло, бездоганий макіяж і в довершення улюбленні від Гуччі. Чогось запереживала. Чогось забилось в середині. Напружилась, затремтіла. Таким болем зайшлася. Ану! До дзеркала, руку як піонер - До праці і оборони готова! Ніхто і гадки не має, що в неї щось негаразд. Відлягло. Написав. Повідомив - трошки мінорно затремтіло. Відкинь. Все добре!

Вона вийшла з хати. Сонячні промені ще такі сонні, та дарма, вже відчутно, що повертає на весну. Радісно закричала синиця. Колись Він прислав Їй повідомлення. "А в нас пташки співають, бо на тому світ тримається" Читаючи, почула, як щось вдарилось у вікно. Вибігла і побачила пташку-синичку. Бідолашна засліплена сонцем не розрахувала політ. Чи то знак? Чи то звісточка? Вони відчували одне одного на відстані. Дивне те кохання на відстанні, як дорогий вистояний напій. Ласкавим морем розливається, хвилями бажання накриває, дає змогу відчути смак вишуканої пристрасті, і додавати нічого не треба. Розуміння і вдячність.

Вона підняла пташку, та стріпнулась, полетіла.

- Зажди! Не тікай! - так вони і потоваришували. Синиця зустрічала Її криком-співом, а вона пригощала іі смаколиками. Повернулась, оглянула дворище. Плетений тин, на ньому глиняні горшки у шапках із снігу, мов старі діди. Скоро весна. Скоро закущиться Її холодна хоста, де в спеку під її листям спочиватиме сусідський кіт, розстелиться вишитою скатертиною портулак. Загордяться леді-лілії, немов вибірають собі кавалерів, а чубаті чорнобривці стануть схожими на хлопців, що аж трусяться до танців. Аромат бажання розіллється від левкої і півоній, застрибають кольори півників. Королевою так і залишиться плетюча троянда, це для неї ховаючись у громофонах іпомеї джмелі писатимуть музику, а ельфи, що прилетять до рудбекіі будуть наспівувать колискову. Пікантності додадуть хризантеми. Це все скоро оживе і буде жити.

Рай...

Вона знала, що то Йому наснилось, а він знав, що то передбачення. Вони не зустрінуться. А як же день і час прибуття? Боляче? Ні! А що ж?

- Люблю, мрію, цілую і хочу до тебе!

- Люблю, мрію, цілую, і чекаю! Чекаю! ЧЕКАЮ!!!

Вогні аеропорту, на посадкову смугу, чи то приземлявся, чи то злітав, великий, білий, сталевий птах, на своїх крилах він ніс кохання. Кохання яке відоме тільки їм двоїм.

- Літаки теж називають іменами. Мрія! - Її очі були повні жіночого щастя.

А той хто живе поруч, дихав перегаром, махав кулаком і розказував Їй якою повинна бути жінка. Боляче? Ні! НАЙЩАСЛИВІША! І ТОГО ВІДЧУТТЯ НЕ ПЕРЕДАТИ! Ще день.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.02.2014 Поезії / Драматичний вірш
Електричка
14.02.2014 Поезії / Філософський вірш
Залишаюся собою
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 131  Коментарів: 4
Тематика: Проза, есе, написав, подарунок, побут, прощати, душа, ніжність, сила, пташки співають, цілую, дихав перегаром
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.02.2014 11:16  Тетяна Белімова для © ... 

 проза у вас дуже гарна виходить! пишіть!

 12.02.2014 11:13  © ... для Тетяна Белімова 

Доброго вам ранку пані Тетяно! Я дякую Вам за відгуки, я не дуже сильна в літературі, пишу від душі, і знаю, що треба ще багато вчитися, я так Вам вдячна! 

 12.02.2014 10:56  Тетяна Белімова для © ... 

"Якби Вона хотіла, щоб ТОЙ НА КОГО ВОНА ЧЕКАЄ запросив Її, щоб ТОЙ КОГО ВОНА ЧЕКАЄ подарував Їй квіти. Її улюблені сині іриси. Замріялась-сині іриси в кошику а ля прованс. - Чи не забагато ти хочеш - немов наказом. Її вчили не просити. І Вона не попросить" - оці слова сподобалися найбільше! Можна взяти епіграфом до твору!
Дуже сподобалося! Чудово! Так легко й невимушено! Так по-жіночому! 

 11.02.2014 23:13  Олена Вишневська 

Неймовна історія!Чудово!:-) 
Така легкість ЛГ, окриленість, стільки трепету в тому чеканні доторкнутися до омріяного, що й біль буденності не відчувався!
  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
20.03.2015 © Вікторія Легль
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди