01.04.2014 00:00
Без обмежень
144 views
Rating 5 | 4 users
 © Ем Скитаній

ах! мрія...

1. падіння.


і небеса над тобою великим вітрилом -

полощуться під натиском буревію твого натхнення.

вони насилають на землю дощі, сніги, спрагу, стихиї і затишок.

...ти - митець власного "я", отже ти - володар світу.

думками сягаєш зірок, розганяючи хмари.

місяць пронизує наскрізь тебе і ясніє мрією з твоїх очей.

сонце променіє у твоєму серці.

духовність твоя висока, душа вільна.

свідомість чиста від аморальності і брехні цивілізації -

бо лише ти ідеальний і знаєш усі правди світу.

ти височиєш над метушнею, марнотою марнот,

над хаосом, утвореним людським побутовим буттям,

над людиною височиєш, яка є руйнівник, злодій у природі.

...але ж і ти людина -

і кашкет на тобі суперовий, і одіж ексклюзивний,

і туфлі рампасові на тобі, і життя твоє тривне,

і достаток твій невичерпний,

і жадоба твоя, мов той Всесвіт, безмежна...досить! -

волі твоєї на крок, оцінений в шелях, в ніщо.


2. шкірність.


прагматизм, ідеалізація монетарності.

турбота, подум лише про зовнішність і про власне тіло -

аж до самозречення, або до самозакоханості,

до егоїзму - до егоїзму великого чи помірного,

визначного чи ницого, здорового чи хворого і все ж -

егоїзму.

жити тільки сьогоденням, а що там, далі - начхати!

плювати на долю, на бліду фантазію невдах.

майбутнє в Бога, минуле - темрява, дурка,

вигадка слабодухих недоумків -

є лише сьогодні і є лише ти!

ти, який в усьому світі

і негідник, і праведник, вигадник,

винахідник, мисливець, загарбник... -

ти охопив собою усе.

тому що ти - цілий світ,

хай і окреслений тілесною оболонкою, але -

світ!..

о, якби не цяя шкіра...


3. питання.


чом та через що мрія гасне у темряві буття?

що це? - хибність?.. похибка?.. чи схибленість?..

може, звичайнісінька лінь мислення і чуттів?..

зосередженість на тільки для тебе значущій

та, все ж таки, дурниці?..

чи мавпування перед собою у собі?..

страх перед непевностями

і хизування позірною сміливістю перед багатолюдністю?..

а, можливо, банальний відступ перед побутом,

виправдовування себе самого у власних думках

і погляду на світ,

і щодо людини у світі?.. -

абияк!

головне - фізичний рух зупинився,

сильні і якісні поривання душі, свіжі сили -

зіпсовані.

залишилася гола думка -

квола чи смілива, але сіра -

вона застить світло творчості і є тягарем у злеті душі...

зникла мрія і Богом стала мить -

чому?..


4. кохання.


коли кохання пройде повз тебе, спитаєш себе

- ...чи було що гарного в житті?.. -

- так... - відповідатимеш ти.

- а поганого?.. -

- о! так, звичайно... - з ентузіазмом відповіси,

розлого складаючи сповідь.

негайно забудь все погане!

люби природу і - мовчи...мовчи!

звикай до забуття, до навпізнавань,

не роздумуй над тим, чому все так швидко змінюється -

досить того, що ти всіх і все пом"ятаєш.

і не треба! не треба виголошувати уголос своє минуле -

то нікому не цікаво і не потрібне.

пом"ятай - мудрість повниться минулим

і мовчить вустами печалі...


5. жалі.


яма, вщент заповнена сметаною,

з якої виринають кружальця духмяної цитрини,

улитої сиропом з вишЕнь.

відсутність усього, що хоча б віддалено

уподібнювалось на позитив, на щось статечне,

солідне, справжнє, грунтовне і вічне.

усе накрилось лядою паскудства,

дивлячись на котру розмірковуєш про вбивство.

воля, незалежність індивідуального в реаліях,

заперечення, відкидання пристойного, порядного -

ти! порядний! я тебе не знаю! -

якання, декларативність, строкатість в усьому -

картинна поза зневаги і презирства

до врівноваженого і нормального -

нормальний тотожний ханжі і нікчемі, жлобу, лоху!

нормальність прикута до прози буття -

вона мізер, лузер, пил...вона не небесна

і до зір не причетна!

...о, зорі!

зірки - оббирані цибулини, від споглядання яких

рясно стікають сльози з очей -

зірки над нами, далі від нас, вище - як мрія!

зірки - хозяї безодні, вони окраса самотності Всесвіта,

у безмежності безмежні...

але мрію вбито і Богом стала мить.

і радіємо зневаженню, приниженню

у спогляданні заблюваного, обпльованого,

загаженого дива, що звалося мрією...

- О! Кайросе, що ти накоїв?!. -

і удрали рюмка, ридма ридаючи,

але нишком, потай.

...не дошукуйся істин і суті речей -

їх не існує.

логіка - в темряві.

тут лише абстракції та асоціації чуттів і відчуваннь,

абракадабра мислення и висловлювання,

відлуння шепоту, що лине від тебе до тебе,

лише примарний подих твоєї душі у Всесвіті -

і все...

 1993-94рр., 2014р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра, Про час, Про життя, Про душу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Білий вірш "Хроніка" | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Білий вірш "В сьогоденні..." | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.04.2014 16:28  © ... => Якобчук Павло 

дякую. 

 22.04.2014 16:27  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

о, так! якби не цяя шкіра - хтозна, яких справ ми ще б накоїли...дякую! 

 22.04.2014 16:26  © ... => Лана 

це в мене такий жаль за мрійливістю і, взагалі, за мріями - важко мріяти, коли в країні такі перетворення - від мирних до кривавих включно...кривавих у теперишніх часах, а не тоді, коли я писав це - але співзвучність таки є якась...дякую за прочитання. вибачте, що запізнився з відповіддю. 

 01.04.2014 05:52  Якобчук Павло => © 

Твір такий об`ємний. Гарно скомпонований. Цікавого стільки залишилось між рядками. "о як би не ця шкіра." 

 31.03.2014 18:13  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Кожна частина твору має свою "оббирану цибулину" (зірку)!
Цікаво!!! Після прочитаного ще раз у пам`яті відбився рядочок: " о якби не цяя шкіра."
Сподобалось!♡ 

 31.03.2014 16:43  Лана => © 

Таке глибоке откровення, як пророцтво... Це щось надзвичайне! Хто говорить Вашими словами? Митець власного "я"? Загарбник? Чи таки примарний подих душі у Всесвіті? "Мудрість повниться минулим
і мовчить вустами печалі..." - добірка неймовірних висловлювань. Дуже сподобалось. Я зачиталась. Ще повертатимусь. 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо