11.07.2014 00:00
Без обмежень
308 views
Rating 5 | 6 users
 © Ігор Рубцов

Кремлівські граблі

Передмова до електронної книги "Афганські спогади"

Наприкінці вісімдесятих, ще у Афгані, я почав жадібно читати все, написане радянськими журналістами, кореспондентами, письменниками і подібними собі дилетантами, які, хто за гроші, а хто за так, для самих себе, описали події періоду радянсько-афганської війни. Пережиті або почуті, правдиві та брехливі, літературно досконалі й такі, що не варті витраченого часу – все уважно переосмислювалося, накопичувалося, вирізалося з газетних шпальт, доки в наше життя не увійшов інтернет. А з ним відпала потреба збирати паперовий архів. Найцінніше лишилося. Не виключено, якісь книжки можуть бути подаровані побратимам, тільки не кожна із них. Час іде – цінність залишених собі паперових видань зростає. Не стане мене, то й не коштуватимуть вони нічого, тим паче молодь «гортає» пальцем кольоровий екран, дістаючи з кишені не книжку – цілу бібліотеку. І що їм «наша» війна? Раніше книги читалися не лише заради захоплюючого сюжету, але і заради пізнання. Ми читали, а викладачі вчили нас робити аналіз і книжка формувала світогляд.

На столі мого молодого помічника іноді залишається невимкнений планшет. Зазираю скоса: які тексти у моді в наші дні? Пробігаю по рядках. Не чіпляє. Фентезі в основному представляє несправжнє життя. Який аналіз? Яка мораль? Мораль, що не піднімається вище талії… Ні, Мопассан (треба спитати, чув він про Мопассана?) також списав стоси, які не поступаються віагрі. Тільки великий француз починав з психології, не ставлячи основною ціллю детальне описання акту. Його література – не посібник для стурбованих. Класики вміли суміщати задоволення від тексту з глибиною, переплітаючи сюжет з несподіваною розв’язкою. А багатство мові? Скажу: розумна людина – начитана людина. Хто не погодиться?

І ще кажуть: історики (письменники) розставлять крапки над усіма «і». Красиво, але не вірю. Якби скласти на купу всі книжки про Афганістан, засвоєні мною з кінця вісімдесятих, я не став би їх піднімати: філософія мого приятеля констатує «сорок дев’ять років – не двадцять). І чим далі у часовому вимірі ми відходимо від минулого, тим більший розрив в інтерпретації тих подій між представниками різних світоглядів. Не два, а двісті двадцять два кута бачення всіх нюансів конфлікту знайшов я, поставивши перед собою мету вичитати всі прозові твори лише одного із сайтів, де представлена виключно військова тематика. І до строкатого розмаїття робіт додав від себе, сформулювавши крайню позицію стосовно війни в Афганістані словами «у жодному випадку». На іншому кінці «лінійки» – погляди представників консервативного совкового мислення «інакше не могло бути». Десь посередині – компромісна теза «було багато помилок, але…».

Я свої крапки розставив, засудивши політику нав’язування народам інших країн тоталітарної політичної моделі совкового зразка. Корінь цієї моделі тягнеться з прадавніх віків, а його плоди – поневолення слов’янських, кавказьких, тюркських, північних, прибалтійських, та інших земель і народів. Врожай 2014 року дав свій отруйний плід: злодійське захоплення Криму і війна на Сході України. Подібне нахабство завжди було передвісником краху світових імперій: Вавилонської, Мідо-Перської, Грецької, Римської. Окремі країни зазнавали падіння з передових позицій у світі до рівня аутсайдерів. Де колишня слава Петри і Сирії, Єгипту і… Щоб не звинуватили мене у міфологізмі, можна перейти до часів і персоналій недалекого минулого. Наполеон, Гітлер, Чаушеску (навіть у задрипаній Румунії завелося отаке «воно» з імператорськими інстинктами).

І хоча мої спогади зовсім не стосуються тривожних подій на Донбасі, враховуючи тисячолітню звичку володарів сусідньої країни ступати по чужих граблях і по своїх також, акцентую на беззаперечному: існування такої країни, назву якої немає бажання згадувати, несе нещастя десяткам народів світу. Ця біда триває безкінечно довго. Їм так здається, що «безкінечність» справді не має кінця. Хто погано вчив історію, негарно завершує життя. Афганський вузол проблем прискорив неминучу руйнацію «монолітної» в’язниці – СРСР. Він міг би протягнути ще якийсь час. Проте, не міг. Інакше то не були би вожді невідомо як склеєної нації, що незаконно претендує бути частиною слов’янського світу. Бути і керувати цим світом на правах старшого брата.

Намагаючись проковтнути Україну, удав… вдавиться. Хтось знову казатиме, що історики (літератори) поставлять останню крапку… і бла-бла-бла. Не вірте, так не буде. Останню крапку в історії народів і в історії всього нашого світу поставить Бог. А кожен із нас може тільки розставити свої акценти, не претендуючи на досконалість тексту і міркувань.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Історія, Про Україну, Про сучасність, Про війну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дешеві співчувальники / Патріотичний вірш | Ігор Рубцов». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Літо благодатне і тривожне / Ліричний вірш | Ігор Рубцов». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ігор Рубцов.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.07.2014 16:21  Якобчук Павло => © 

Ігоре то з поваги. Але на "ти" звертання рідніше. згода. Не чужі правда. І дивно почуваюся добре. Можна почитати Рубцова. 

 11.07.2014 11:29  © ... => Тетяна Ільніцька 

Ти можеш посприяти. Звертайся до Бога. Він дає мудрість нам, здібності. Як зійде натхнення, так і буде ще книжка. Я проситиму за тебе, за інших, а ти й про мене не забудеш. 

 11.07.2014 11:27  © ... => Якобчук Павло 

А що це ми досі на "ви", як не свої люди? 

 11.07.2014 08:38  Тетяна Ільніцька => © 

 мудрі слова мудрої людини. приємно читати. приємно знати, що такі є, існують і вже цим покращують наше життя)))

хай це буде не останнє твоє веб-видання! 

ЩИРО ВІТАЮ! ЗИЧУ НАТХНЕННЯ І УСПІХУ!

 11.07.2014 08:37  Якобчук Павло => © 

Ігоре, дякую за турботу. Ще й не таке бувало. Життя штука непередбачувана. Часто захоплююсь. 

 11.07.2014 08:31  © ... => Якобчук Павло 

Як витримуєте день після нічного читання? 

 11.07.2014 08:30  © ... => Марина Моренго 

Нема в чому заперечити. Ми завжди вчимося. Дякую! 

 11.07.2014 08:19  Якобчук Павло => © 

Вітаю з книгою. Книга чудова. Сподобалось. Всю, ще не прочитав. Ночі короткуваті. 

 11.07.2014 08:13  © ... => Марина Моренго 

Абсолютно згоден. Будемо рости. 

 11.07.2014 08:12  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую! Бог дає натхнення, а привітання отримую я. Слава Богу! 

 11.07.2014 08:12  © ... => Лана 

На передмову надихнула одна наша чарівна спільна подруга. Я давно жартував, що став широковідомим у вузькому колі. Книжку тільки зробили, а вона вже розходиться по комп`ютерах. Дякую, Світлано! 

 11.07.2014 00:31  Марина Моренго => © 

Вітаю із книгою. Ростіть і далі у творчості, бо тут є завжди над чим працювати. і, в першу чергу, над собою

 10.07.2014 22:54  Панін Олександр Мико... => © 

Поздоровляю з виданням електронної книги, зичу нових творчих успіхів. 

 10.07.2014 22:50  Лана => © 

Дуже цікаво! Сподобалось, що передмова від власного імені! Вітаю з книгою "Афганські спогади"! З задоволенням поповню список ел. книг! Чудово, звісно! 

Публікації автора Ігор Рубцов

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 4 | Знайдено: 24
Автор: Ігор Рубцов
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Афганські спогади;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;