Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.07.2015 19:33Оповідання
 
00000
Без обмежень
© Богдан Чорний

Коли немовля вміє писати

Богдан Чорний
Опубліковано 08.07.2015 / 29858

День Народження. Сьогодні був найважчий день мого життя. Перший. Татко з мамою чекали цього з нетерпінням і хвилюванням, а я нікуди не поспішало, в мамі так тепло і затишно. Тихенько собі сиділо і слухало їх голоси. Але, вперше, і як виявилося, не в останнє, все вирішили за мене. Маму прооперували, вона в цьому участі майже не брала бо спала, татко десь там бігав по коридорах пологового будинку як загнаний звір, переживав. Вже як там було не все пам’ятаю, було холодно, довелося звикати до світла, повітря, і сторонніх дотиків. Помили витерли в щось, загорнули і понесли мене знайомитися з татком.

- Беріть, татку, свою дівчинку та заспокоюйте, чуєте який голос, співачкою буде. - сказала пані в білому халаті, і тоді я зрозуміла що то про мене, і отже я - дівчинка, та що це означає до пуття не знаю й зараз.

У тата руки тряслися так само як і голос, він багато дякував тій пані в халаті та не зводив з мене очей. А мені що? Я ще покричала для годиться, щоб вісі зрозуміли що цей світ для мене не досконалий, поплакала, і, послухавши такий знайомий, точнісінько як в мами, стукіт таткового серця заспокоїлася й заснула.

Прокинулася від того що зголодніла. Не знайшла нічого кращого як покричати і поплакати. Дієвість цієї методи є беззаперечною для мене і для мами, як потім виявилося, також. На мої крики ніхто надто не поспішав, і трохи пізніше прийшла інша пані в халаті і з пляшечкою. Що вже мені там налили не знаю, якось випила, бо була дуже голодна. Перший в моєму житті сніданок пишністю не відрізнявся пляшечка лежала збоку і доводилося тримати голову на боку, щоб все випити. Я закрила очі уявила що це мамина цицька, і смоктала вже порожню пляшку поки не заснула.

Напевно це вже новий день? Я прокинулася і зрозуміла що біля мами і в її кімнаті. Вона не може на мене надивитися, а я на неї. Яка ж гарна в мене мама, і така ніжна, турботлива, зовсім не така як ті пані в халатах. Не хочу більше залишати її ні на хвилинку, ні на мить. Мамко, візьми мене на руки і дай цицьки, давай, давай, хочу нормальної їжі. Не розуміє. Чому ці дорослі не вміють читати по очах, їм не завадить бути уважнішими? А якщо покричати? О, зрозуміла. Перша справжня їжа в моєму житті, смачно, тепленько, але доводиться працювати, самостійно молочко не тече. Це не так як було вчора, в мамі, на всьому готовому. Нічого, призвичаїмося, тільки б мама не передумала годувати мене особисто.

***

Деякий час ми, з мамою, провели в пологовому будинку. Постійно разом. Я їла і спала, бо така в мене зараз робота, а ще я вмію наповнювати трусики - та це не страшно, бо вони в мене одноразові, зразу в сміття. Мама навіть радується коли я багато накладу, а тьоті в білих халатах постійно їй говорять: “ой, яка у вас спокійна дитинка, ще й з апетитом”. Вони не знають що я спокійна біля мами і терпіти не можу їхніх холодних рук, і байдужого поводження. Нас постійно відвідує татко, приносить мамі різні смачні речі, щоб в неї було добре молоко, для мене. Ще десь в мене має бути бабуся, бо мама казала таткові, щоб ходив до неї їсти - бо на пельменях до хрестин не дотягне. Я вже здогадувалася що крім нас і тьоть в халатах є й інші люди на світі, а недавно мама показувала мене у вікно таткові і якимсь людям з ним. Там була дівчинка, яка вже вміє ходити і носить платтячко, мама сказала що то моя сестричка, яка не може прийти до нас в гості, бо діток не пускають в пологовий будинок. От таке! Діток не пускають до діток. Я тоді так зрозуміла, що як виберуся то вже скоро сюди не повернуся, тільки дорослою.

***

День виписки. Сьогодні ми з мамою поїдемо додому. Я ще не знаю що то таке, але, напевно, щось дуже приємне чи смачне. Мама неодноразово говорила про це “дома” з татком і з тітонькою в халаті, яка тут головна. Татко передав для мене святковий одяг, мама нарешті переодягла свій халат, і після котрогось там годування і сну ми вибралися з нашої палати, зійшли сходами донизу. Там був татко з купою таких гарних кольорових штук (виявилося що то квіти) для мами. Тьоті в халатах нас з чимось вітали і так само раділи, я не до кінця зрозуміла, але напевно тому що ми вже йдемо від них. Мама віддала мене таткові, він був схвильований і тримав мене як щось коштовне, чи крихке. На нас блискали якоюсь штукою і всі примовляли “на пам`ять, на пам’ять”.

Перший раз мене винесли на вулицю, на свіже повітря, те, що воно свіже, я зрозуміла відразу, ні з чим його не сплутати. Зверху щось падало вологе, й холодне. Ми швиденько перебігли до штукенції на колесах, влізли в середину. Татко щось там зробив і вона почала рухатися, далі я заснула.

Мені снилося що татко і мама, по черзі, на вулиці, колишуть мене на руках, а зверху на нас падають ті капельки, що перед цим, але кольорові, і я можу їх бачити, і всі радіють, а я відкрила рота і хапаю їх язиком, бо вони ж солодкі як мамине молоко.

Прокинулася від відчуття що дійсно хочу їсти. Виявилося що лежу в якомусь ліжечку з решітками, кольоровими простирадлом і подушкою. Трохи полежала тихенько, слухаючи далекі голосів батьків, потім покричала, бо ж голод не тітка. Та традицію годування було порушено, мама сказала таткові що ситу дитину купати не можна, тому - швиденько: ванночка, тепла вода, ромашка, дитяче мило, рушник. Від знайомства з такою кількістю води я забула про голод і про холод, це щось неймовірне, її можна не тільки пити, а й гратися, хлюпати на всі боки і на маму з татком, а найбільше це сподобалося моїй сестрі, вона навіть пробувала хлюпати у відповідь, але її відігнали, бо мама порахувала купання дуже відповідальною справою. Радість була не довгою, мене миттєво перемістили з води в ковдру, закутали, що тільки носик стирчав і дали цицьку. Як дома добре. Що ще треба для щастя на першому місяці життя?

15.06.2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.02.2015 Проза / Оповідання
Додому
29.08.2016 Проза / Нарис
Десь там
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Оповідання
09.07.2015 © Анна
Львівська обручка
08.07.2015
Коли немовля вміє писати
01.07.2015 © Наталка Янушевич
Самотня грушка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 98  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання, День Народження, татко, мама, новий день, поїдемо додому, хочу їсти, знайомства, немовля
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.07.2015 21:15  © ... для Богдан Чернігівський 

Дякую. Навзаєм. 

 09.07.2015 21:14  © ... для Каранда Галина 

Так, так. Для вичитки терпіння в дітей нема :)) Дякую. 

 09.07.2015 09:26  Каранда Галина для © ... 

немовля пише прикольно))) хай ще й вичитає текст) 

 09.07.2015 09:10  Богдан Чернігівський для © ... 

Побачив ваш НІК - і злякався! ))) Що це Я таке вночі написав??? Невже пива перепив з друзями, що не пам"ятаю??? ))))))))))))
Класно написано! А мені доведеться виправити ПСЕВДО на "Чернігівський" )))))))
Нахтнення вам!!!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди