Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.08.2015 17:56Мова та література
Про сучасність  Про мову  Про майбутнє  Про літературу  
40000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

КаТедрою по каФедрі, чи навпаки,

або Спогад про майбутнє української мови

Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 19.08.2015 / 30584

Після 1991 року в Україні час від часу виникає дискусія щодо необхідності запровадження харківського правопису, або як ще його називають «скрипниківкою». «Харківського», тому що 1927 року у тодішній столиці УРСР (Українській радянській соціалістичній республіці), Харкові, відбулася Всеукраїнська правописна конференція, а «скрипниківкою», тому що напрацьований правописний кодекс 1928 року підписав тодішній міністр освіти М.Скрипник.

До речі, цей правопис досі вважається найкращим орфографічним кодексом! Тож чимало сучасних мовознавців воліли б відродити його норми. Відродити, а не, так би мовити, продовжувати їх дотримуватися, бо вже 1933 року і багато разів у наступні десятиліття український правопис року 1928 суттєво змінювали, пристосовуючи його ближче до норм російської мови.

Зважаючи на це, можна для прикладу назвати хоча б деякі відмінності харківського правопису від сучасного українського: 1) грецьку літеру θ (тета) пропонувалося передавати українською літерою «т», а не «ф»: каТедра, а не каФедра; еТер, а не еФір; міТ, а не міФ; ариТметика, а не АриФметика; АТени, а не АФіни тощо; 2) пом’якшувати літеру «л»: клЯса, а не клАс, залЯ, а не залА чи заЛ; бухгаЛЬтер, а не бухгаЛтер; 3) збереження «е» у словах іншомовного походження: Еспанія, а не Іспанія, Европа, а не Європа; 4) вживанння апострофу після губних в усіх випадках, навіть в абревіатурах: п’юре, Б’ЮТ; 5) закінчення «и» у родовому відмінку третьої відміни на «-ть» (радостИ, повістИ…) з п’ятьма винятками: РусИ, осенИ, любовИ, солИ, кровИ.

Оскільки тема дуже широка, я зупинюся лише на питанні уживання «т» і так званої «ф» в українських словах грецького походження, а інших питань лише побіжно торкнувшись. Так званої «ф» сказано, тому що у грецькій мові немає звуку, що хоча б наближено нагадував звук «ф», а отже і літеру, що графічно його відтворює. Виходить, що правильно казати: каТедра (бо καθέδρα, з наголосом на е), міТ (бо μύθος), еТер (бо αἰθήρ), тим паче, що у словах того ж таки грецького походження з тією ж таки θ (тетою) ми маємо такі слова як тема, лабіринт, бібліотека (θέμα, λαβύρινθο, Βιβλιοθήκη ) та багато інших, але ж ми не пишемо й не кажемо: Фема, лабіринФ, бібліоФека.

Навіть цих прикладів достатньо, щоб зрозуміти, що в українському правописі через бегато різних причин (несталості розвитку мови у ХІХ – на початку ХХ сторіччя, пригнічення її, політичні мотивації різних режимів, внутрішньокланову боротьбу серед мовознавців тощо) в українському правописі, хоч як прикро, сталася величезна мішанина у сприйнятті й виписуванні норм українських слів іншомовного походження, зокрема грецького. Справді, а чому в одних випадках тету (θ) треба сприймати як «т», а в інших – як «ф»? Звісно, що це запитання хвилювало багатьох мовників. Напревне саме тому вирішено було записувати до відповідних підручників та посібників з української мови застереження на зразок узвичаєності слів грецького походження (та й не тільки грецького в даному разі) в українській мові у різних варіантах. Тож можна писати й говорити: кафедра, міф, арифметика, ефір, пафос, логарифм, орфографія, Федір, – тобто з «ф», або з літерою «т», як от: теорія, театр, бібліотека, ортодокс, ортопедія; Теодор. І чому хтось ще раніше не почав писати такі слова грецького походження як «орФографія» і «орТодокс», сприйнявши тету (θ) навпаки: «орТографія» і «орФодокс», адже в обох випадках у грецькій мові стоїть тета (θ) і корінь один.

То що ж робити, коли ми сьогодні чуємо заклики стосовно якнайактивнішого впровадження харківського (скрипніківського) правопису, або ще кажуть правопису 1928 року?.. Думається, дещо треба відродити, визначивши перехідний період паралельного вживання слів з «т» і «ф» не більше трьох років, а про дещо забути. Надто багато часу пройшло, виросло кілька поколінь, які вивчали інші норми правопису. І якщо, приміром, «т» замість «ф», «е» заміст «є» (Европа, Еспанія), «и» у тких словах як радостИ, любовИ, Иній та подібних, а також назви професій у жіночому роді (продавчиня, членкиня, водійка) можна ще прийняти як такі, потенціал яких надійним і є надія на їх відродження та зміцнення у повсякденному уживанні, то пом’якшувальна «л» (лямпа, кляса, заля, плян, парлямент і под.) та деякі інші правила правопису 1928 року навряд чи приживуться. Адже правопис в остаточному підсумку потрібен не філологам, не вченим-мовознавцям і навіть не вчителям та викладачам (хоча для роботи їм, звісно, потрібен), а всьому населенню України, тобто й усім тим, хто за своєю професією, роботою, діяльністю далекий від мовознавчих тонкощів. От їх треба переконати, чому, замість слова, наприклад, «каФедра», він (вона, вони) повинні говорити й писати «каТедра», та ще й до того ж змінюючи наголос з «а» на «е»?

Аналізуючи оцю проблему, я ніяк не можу скараскатися іншого тягара на мовну тему: чому на сучасному етапі розвитку української мови так неадекватно багато приділяється уваги минувшині і не вибудовуються передбачення, не складаються прогнози її розвитку на ближче та віддалене майбутнє, не робляться запобігання на подобу описаним ситуаціям?!

Хто там удав з себе, що не зрозумів?

Добре! Розтлумачу!

Чому зараз активно запроваджуються такі слова як «онлайн», «мер», «губернатор», клична форма «ОлегУ» тощо? А з боку владних мовних інститутів ніякого супротиву! Ніякого! А чому не розіслати листи-ультиматуми засобам масової інформації, навчальним закладам, державним установам і шикнути: так і так, а де ви бачили «мера» чи «губернатора»? Подивіться у посвідчення: хіба так написано?! Ах, не так! Ну тоді з вас штраф! А ви, шановні зі ЗМІ, чому ви весь час «онлайн» та «онлайн»? А чому ви не поважаєте такі слова як «наживо», «у теперішньому часі», «в реальному часі»? Або до вченого: а чому це вам, раптом, не сподобалась пречудова форма слова «ОлеЖЕ» у кличному відмінку й запропонували до неї ще форму «ОлегУ», як у відмінку давальному? Ну що це таке?!

Отож чи не вийде так, що років за сімдесят наші нащадки вишукуватимуть і намагатимуться відроджувати знехтувані нами сьогодні абсолютно питомі українські слова?! Та чи не буде пізно?!

Думайте, шановні науковці, вчителі, викладачі, профільні чиновники! Проблема на вашій совісті!

Затямте!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.08.2015 Публіцистика / Мова та література
Вийшла на вулицю й мову забула свою
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
03.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (31)
Мова та література Про літературу
19.08.2015
КаТедрою по каФедрі, чи навпаки,
25.06.2015
Яку книгу читати: паперову чи відцифровану?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 115  Коментарів: 8
Тематика: Публіцистика, Мова та література
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.08.2015 12:28  © ... для Оля Стасюк 

Ваші думки, Олю, слушні й на часі. У тих випадках, коли Ви розмовлятимете чи листуєтеся (листуватиметеся), так би мовити, не офіційно, я переконаний, що можете застосовувати ті форми українських слів, що на сьогодні вважаються не в межах сучасного українського правопису. Я теж охоче підтримую "и" у таких словах як "любовИ", "Иній" та ін.
Зичу успіхів!

З повагою!!! 

 20.08.2015 11:53  Оля Стасюк для © ... 

Хороший розбір. Особливо щодо теперішнього вживання слів у ЗМІ. Може це не науково, але мені подобаються деякі старі форми, як-от ті самі етер, катедра, любови, радости. Тим більше, мені доводиться стикатися з такими старими формами час від часу, у партитурах церковного хору. Думаю, принаймні деякі з них мають право бути поверненими до життя. 

 20.08.2015 09:14  © ... для Тадм 

Ящо стисло говорити в рамках Вашого відгуку, то варіанти типу "лЯмпа", апостроф після губних в усії варіантах та деякі інші норми харківського правопису я зовсім не сприймаю. Щодо уживання "т" замість "ф" -- 50 Х 50. А от уживання "и", зжіночнення чоловічих назв тощо можна було б і відродити, але не зразу все те, скопом, а поступово й розумно. Та я здогадуюся, що наші профільні академіки та науковці на таке не здатні через різні причини. Бо у них своє на умі.

Зі щирістю! 

 20.08.2015 09:06  © ... для Максимів Галина 

Ви не тільки підтримали, а й розширили мою точку зору! За це я Вам дуже вдячний! З того у мене виникла впевненість, що до тих, Вами згаданих, Ви не належите й, за необхідності, відстоюєте проблему не у зайвій усній балаканині, а по суті.
З повагою та щирістю! 

 20.08.2015 09:00  © ... для Каранда Галина 

Ваші відгуки, пані Галино завжди спонукають мене додатково замислюватися над іншими тонкощами порушених проблем. За це Вам -- дяка і соняшний цей день! Не знаю далебі, чи потраплю зараз на Вашу доріжку думок, але зізнаюся, що я свого часу я був неабияк спантеличений неймовірною активністю тих, хто волів запровадити стовідсоткове (або майже) застосування норм правопису 1928 року. На превеликий жаль (превеличезний жаль!!!) час упущений. І нині треба дбати про сталість норм українського правопису з огляду на проблеми сьогодення та можливі проблеми у майбутньому і зменшення (тут я з Вами повністю погоджуюся!) кільукості норм та винятнів у застосування її, а також профільних законодавчих актів.
З повагою! 

 20.08.2015 08:45  Тадм для © ... 

Ваші статті завжди дуже цікаво читати. вони логічно стрункі, обгрунтовані та пізнавальні. Стосовно порушеної теми, тут погоджуюсь з Галинкою на 100%. Особисто я не сприйму ні каТедри, ні лЯмпи  

 20.08.2015 08:12  Максимів Галина для © ... 

Миколо Васильовичу, дякую за порушену актуальну проблему. В нас багато докторів і академіків, а мова... Мова для них, як і для шкільних філологів здебільшого лише можливість в кращому випадку подискутувати. Часто навіть без жодних законів логіки і здорового глузду. Ось так... 

 19.08.2015 19:34  Каранда Галина для © ... 

чим частіше мінятиметься правопис, тим більше буде бажання забити на всі правописи... із законами, до речі - аналогічно... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди