Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.03.2016 23:15Оповідання
Про молодість  Про кохання  Про дівчину  Про музику  
21000
Без обмежень
© Марина Життєва

Дорогою 4

Музика нас пов’язала

Марина Життєва
Опубліковано 12.03.2016 / 35390

Книга повністю оволоділа її увагою. Вже ні галасливі пасажири переповненого автобусу, ні незнайомець-попутник, який стоїть за кілька десятків сантиметрів від неї не мають для неї значення. Лише сплетіння букв у словах, що малюють в уяві яскраві й глибокі образи.

Але, на жаль, автобус потрапляє у «зону турбулентності» і подальше читання стає неможливим. Вона піднімає погляд і помічає, що стоячих пасажирів знову побільшало і – о ні! – старенька жіночка впевнено просувається через натовп в сторону дівчини.

«Ні, тільки не сюди. Ну, чому ж Вам ТАМ не стоїться?» - безпорадно подумала вона, коли жіночка стала біля місця, де вона сиділа.

Ох же й не любила вона таких моментів, бо ж знала, що совість не дасть спокійно доїхати в її зручненькому кріслі в той час, як згорблена від старості бабуся стоятиме.

Дівчина приречено зітхнула, схопила сумку і встала, поступаючись бабуні місцем. Остання розгублено усміхнулась і подякувала.

А вона тепер мусить стояти. Кидає швидкий погляд на незнайомця. Знову це дивне незручне відчуття – ніби й бачила людину якось, ніби й перекинулись кількома фразами. Але чи достатньо цього для привітання, якщо вони навіть не познайомилися?

Він ніби чує її думки і переводить погляд на неї. Теж мовчить. І погляд цей у нього насмішкуватий, ніби вивчає її, вгадуючи її наступні дії. Але ж він настільки близько, що це вже зовсім незручно і навіть непристойно так довго дивитись на нього. Принаймні їй так здавалось.

Ну все, досить цих переглядань. На поміч вкотре приходять навушники з музикою. Як добре, що вони у неї є.

Почалась чергова зона турбулентності і доводиться міцно триматись за поручні, за сидіння, за інших пасажирів – це вже як кому зручно.

Дзвонить телефон. Дівчина впізнає мелодію: мама. Не дуже зручний момент: одна рука зайнята сумкою, а іншою вона тримається за ручку сидіння. Маму ігнорувати не можна, бо це завжди погано закінчується.

Отже, один ривок – треба лиш швидко натиснути клавішу на навушниках і справу зроблено. Вона концентрується, збирається з духом і натискає кнопочку. І вона не дуже здивувалась тому, що цієї секунди вистачило, щоб втратити рівновагу і мало не потрапити в обійми незнайомцю. Це слово вже стало прізвиськом. Ну, й нехай. Але нащастя її реакція виявилась присутньою і дівчина вправно уникнула зіткнення. Тепер можна розслабитися і зітхнути з полегшенням.

Вона лиш встигла сказати «Алло» дещо тремтячим від адреналіну голосом. А тоді відчула поштовх у спину: хтось її попхнув, втративши рівновагу від раптової зупинки автобуса.

З місця водія долинали одиниці ненормативної лексики, адресовані «козлу» водію, який його підрізав.

Та дівчині уже було не до того, бо вона ненароком потрапила в його обійми. Що ж, у кращих традиціях жанру! Стоячі пасажири, які за законом інерції похитнулися, знову повернулися у вертикальну позицію, а він все ще тримає її за плечі.

Автобус рушає і дівчина приходить до тями від кілька секундного ступору, Вона зніяковіло усміхається і дякує. В навушниках звучить занепокоєний мамин голос. Хлопець теж криво усміхається і робить крок в сторону, щоб вона могла взятися за поручень. Як галантно.

Телефонна розмова таки відбувається і завершується.

- Дякую. – каже вона після невеликої паузи.

Незнайомець розуміє, що фраза адресована йому.

- Ти вже дякувала.

- Я за те, що позбавив мене тоді компанії п’яного, що використовував моє плече в якості подушки.

- А-а, ти про Івана… Що ж, тут одного «дякую» мало.

Він лукаво посміхається. Дівчина не розгублюється і простягає йому один навушник.

- Бери, поки не передумала.

- О, мені музикою важко вгодити. – каже він, беручи гарнітур.

Пісня, останні акорди якої саме звучали, йому невідома. Він жартівливо кривиться, але насмішкуваті риси зникають, коли він чує наступний трек.

- Підловила. – усміхається він. – Indie, значить?

- Не лише. Почуєш далі.

Так вони і їдуть далі, розділяючи гарнітур і музичні смаки.

20.04.2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.04.2015 Проза / Оповідання
Дорогою 3. Місце біля вікна
12.03.2016 Проза / Новела
Твоя прохолода
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання Про музику
12.03.2016
Дорогою 4
26.03.2015 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
У СЕЛІ З`ЯВИВСЯ ХЛОПЕЦЬ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0)
Переглядів: 67  Коментарів:
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
02.01.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди