Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.11.2016 01:06Новела
Про життя  Про добро  Про старість  Про політику  
Дід Війни
30000
Без обмежень
© Вікторія Івченко

Дід Війни

Вікторія Івченко
Опубліковано 23.11.2016 / 38742

Я – Дід війни. То мене політики нарекли свого часу Дитиною війни, але ж мені уже сімдесят чотири… А бабі моїй – сімдесят три. Пару років тому в нас забрали льготи. ДІТЕЙ ВІЙНИ. Тепер-от хочуть підсадити на с у б с и д і ю…

Ні, ми не жебраки, яким потрібна допомога у злиднях. Ми пережили війну – в дитинстві. Переживем і цю напасть!

Працюючи усе своє життя, ми придбали такий-сякий д о с т а т о к. Дачу цегляну збудували – ще у вісімдесяті, яку нещодавно спробували продати. Безрезультатно! Через «море», Київське водосховище, від нашого дачного селища – Чорнобиль… І хоча у нас відносно чисто, «круті» сюди не навідуються. А прості покупці спроможні купити нерухомість лише за безцінь.

…Навесні вісімдесят шостого ми як раз відпочивали на дачі. Двадцять шостого була чудова погода, сонячна і тепла. Повівав легенький вітерець – з півдня. Наша родина, пам’ятаю, обідала на подвір’ї, біля будиночку. Хіба могли ми тоді знати, що за кілька десятків кілометрів уже палахкотіла Зоря Полинь?! Почався новий відлік Часу: до і після…

Так, ми ще не знали, як драпали тодішні компартійні очільнички наші – на вантажівках, з радіоактивними меблями та килимами. Своїх дітей вони уже встигли на той момент вивезти. Про це ми дізналися лише після повернення до Києва. Ніякої офіційної інформації – лише чутки. Розмови бабусь під «парадними», миття підлоги, змінне взуття.

І – «велопробіг під каштанами». З рясним травневим дощем. І – «демонстрація трудящих». На Хрещатику та по телевізору. Всі – щасливі, радісні… Усі – радянські.

Повертаючись до новітнього часу, скажу: то за що ж я маю, панове можновладці, сплачувати податки?.. За свій напіврозвалений сарай? За квадратні метри, зведені більш ніж тридцять років тому? За машину, придбану ще в радянські часи? За гараж – на відгородженому шматку болота, засипаному ледь не власноруч?

От і все. Яка там субсидія, кажете? Мізерна, копійчана…

Виявляється, її видають не на всю площу, на якій проживає родина, а лише на певну її частину. Моя баба жаліється: забрали пенсію... Бо ж ми твердо вирішили: платити за квартиру. А коли так, то як раз бабиної пенсії і вистачить, особливо взимку – в опалювальний сезон. Жити будемо лише на мою пенсію – удвох. Зате – нехай тільки сунуться до нас. Охоронятиму своє майно – разом із сараєм дачним – з «двостволкою». Зареєстрованою, між іншим. Нехай спробують порахувати, скільки я їм винен!

«Дітям війни» свого часу видавали посвідчення, в метро могли їздити безкоштовно. Тепер – аби п о д о в ж и т и оте посвідчення – потрібно вистояти у довжелезній черзі. Через те, що б а н к л о п н у в. Там, де вони були зареєстровані.

Подейкують люди, пограбували той банк, що наше місто обслуговував. Заощадження простих громадян поцупили. Закрили рахунки підприємств комунальної власності – з багатотисячними активами.

Тож я нині став Дідом війни. Я – на фронті. Хоч і мовчазливому, але – на ФРОНТІ. Не потрібно, панове, перетворювати мене на жебрака. Я – достойна людина. Нехай про те пам’ятають сьогоднішні можновладці. У них, кажете, мільйони долярів під матрасами?..

А наді мною – мій Рід. Мої предки, які усе те бачать. Ви, турботливі наші, зібралися драпати звідси? До Європи?

Е, ні… Зупиніться, поки не пізно. Бо ж будете оті свої годинники швейцарські у пеклі ковтати! У смолі варитися – разом з ланцюжками золотими та каблучками діамантовими... Нагадають вам чорти у с е – і льготи наші, і субсидії, од яких ми готові відмовитися. Аби не чорнити ними душу, не загиджувати її стоянням багатогодинним по чергах. Ви – раби отих своїх нечесних статків. Ми – вільні. Ви продалися нечистому і тепер трясетеся над горами антикваріату, раритетів усіляких… Ми ж – спимо спокійно. У нас немає ані золотих унітазів, ані батонів позолочених!

А вас панна Історія – рано чи пізно – в ті унітази спустить… у вигляді лайна. Попливете відтак до Європи… НА ЧУЖИНУ.

Ми ж, господарі славні, нащадки отців та дідів наших, жили на цій землі десятки, сотні років – і далі житимемо. І підемо звідси – ДОСТОЙНО. У призначений Всевишнім час.

І будемо з небес за всім, що тут коїться, спостерігати. Як потрібно буде, то й по руках дамо – усім ордам татаро-монгольським наступним!

Чом же не боїтеся ви тієї Волі, панове? Згадайте хоча б своїх синів, дочок. Онуків і правнуків. Не накликайте на голови їхні кару Божу – за сподіяні вами гріхи. Будьте Людьми – хоча б в останню мить свого земного існування… І – пам’ятайте:

СЛОВО моє – міцне.

ТВЕРДЕ, мов криця.

Гостре, мов сталь.

Влучне, мов стріла.

Бо СЛОВО – то ЗБРОЯ.

І я – Дід війни. Мені – сімдесят чотири!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.11.2016 Поезії / Сатиричний вірш
Про Консервні банки пострадянської "знаті"
26.11.2016 Поезії / Філософський вірш
Пророцтво
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Героїчне та іронічне
28.10.2015
Про Героїчне та Іронічне
09.11.2016
"Вся совість у них – під матрасом..."
23.11.2016
Дід Війни
04.12.2016
Вакханалія у росіян. Вакханалия в Украине...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 42  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.11.2016 00:25  © ... для Анна Ольтенберг 

Так, дякую. То - ОБРАЗ. Він постав з багатьох розмов, зустрічей, міркувань... 

 25.11.2016 00:15  Анна Ольтенберг для © ... 

Щемить у грудях, коли читаєш. 

 23.11.2016 18:09  © ... для Тетяна Белімова 

Так, Тетяно! Дякую Вам. 

 23.11.2016 10:22  Тетяна Белімова для © ... 

Сумні роздуми... Справді, скільки людям довелося за життя пережити... І війна, і Чорнобиль, а випробування все тривають... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди