27.01.2017 22:47
для всіх
175
    
  4 | 4  
 © Світлана Холодна

За дверима

За дверима

з рубрики / циклу «Для Душі»

Двері закрию, чай заварю, 

Видихну…

Маску зніму.

Там, за дверима

інша є Я-

«сіра людина планети Земля»…

Життя-

марафон між чужинців, 

його що не день біжу.

Біжу, що є сил, є моці!

Навіщо? Куди?

Не скажу…

Сотні облич у натовпі, 

в маршрутці щоранку- я, 

В принципі людям байдуже

Хто я, моє ім’я.

...А якого кольору небо?

Як воно-краплею по щоці?

Забула…

Біжу- бо треба, 

біжу, бо біжать усі…

"Сірої маси" дитина-

Житель планети Земля.

Але десь там, за дверима, 

зовсім є інша Я…

Там відбувається диво-

Змиваю коли макіяж, 

не сіра я, особлива-

жінка, що любить джаз…

Любить гарячу каву, 

а, може, без цукру чай, 

тільки десь там, за дверима, 

в кришталь обертається сталь...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2017 09:41  Тетяна Белімова => © 

Чудово, що додала трохи в кінці! Вірш зазвучав із новими нюансами. Взагалі ось така ситуація маски, соціальної ролі, яка вимагає сталевої незламності, хоча під нею тендітний кришталь - знайома багатьом, думаю. Надто жінкам.
Щасти, Світланко! Обіймаю!

 28.01.2017 23:00  Олена Коленченко => © 

Життя швидкоплинне....Треба кожну хвилину цінувати...Гарна поезія!

 28.01.2017 06:43  Каранда Галина => © 

...А якого кольору небо?

Як воно-краплею по щоці?

- оце взагалі супер!.

 28.01.2017 03:58  Серго Сокольник => © 

...чого лишень нема...