Кицюня
Про мою улюблену кицю.
І вже стемніло на подвір`ї,
І в хаті вже святая ніч,
Лиш тільки щось незрозуміле,
Ще ходить все ж собі не спить.
Ганяє по куткам щосили,
У двері дряпає зрання,
Це ж наша кішечка грайлива,
І чорна - чорна як смола.
Її у темряві не видно,
У тишині вона мурчить,
А як наступиш ненароком,
Лютує, фиркає й сичить.
Може і лапкою цапнути,
І по столу пройдеться вмить.
А інколи така вже ніжна, коли рукою її торкнеш,
За це вона, для всіх хто в домі,
Постійно краде спокій ввесь.
