27.03.2017 15:29
для всіх
201
    
  4 | 4  
 © Олена Вишневська

До тебе

До тебе

А я все частіше з ходи переходжу на біг.

Позаду автівки підсвічують фарами відстань, 

В якій не шукаю вже величі праведних істин, 

Бо все, чого спрагло бажала, 

дозріло в тобі.


До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг, 

Думками /навиліт/, із силою шквального вітру, 

Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер

Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг


Позбутися нас і по різних крутих берегах

Розвести, без жодного шансу бодай випадково

Торкнутись руки, мов захмарного простору птах, 

І голосу пити в буденних звичайних розмовах?


І так мимохідь поза мурами вічних границь

До тебе прийти, як сніги переходять у повінь, 

Й, немов би земля навесні голосних блискавиць, 

Чекати на перше причастя своєї любові.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2017 09:24  Тетяна Белімова => © 

Уся ніжність, на яку лише здатна закохана душа, у Твоїх словах, Оленочоко))))))))))

 27.03.2017 15:36  Панін Олександр Мико... => © 

Закохані душі
зустрічаються завжди,
періодично,
проміжки - величезні,
а цикл не має кінця.