28.03.2017 12:00
18+
343
    
  5 | 5  
 © Олена Вишневська

Колисанка

Колисанка

Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:

Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі

Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки, 

Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…


Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання

Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті

До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті

Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я


Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;

Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –

Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх

Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку


Ці тіні на стелі в полоні одної октави, 

Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся

Густим ароматом дурману в тенетах спокуси, 

Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.03.2017 09:17  Тетяна Белімова => © 

Неймовірні, ніжні рядочки! Заколисують коханого)))))))

Додай, будь ласка, звуковий файл)))) {#}

 28.03.2017 15:02  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово, як завжди, Оленочко.

Може так було б точніше - "відчуй, як на шкірі

кривавить і терпне   графіті палаючих дотиків

наших солодких страждань..."

Пробачте за вторгнення. вірш чудовий, якщо... то видалю негайно.

 28.03.2017 12:34  Пендюра Едуард => © 

Читаеться дуже легко, мягко, як вода льеться. Вipш не малий, але читается як одна цiле...Це i э витвiр мистецтва, як i жiноча врода.