22.07.2017 20:06
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 3 users
 © Таня Пашкова

Ти мене не знайдеш

тягне сюди...

Все нормально, зовсім не плачу, 

Та щось знову тягне сюди...

Знову маму, мамочку бачу, 

Поспішає завжди, не йди!


Все гаразд, мама сміється, 

Дивну квітку в полі зірве

Моє серце більше не б`ється, 

Хоч душа моя — вічно живе!


Ти вродлива, мамо, і знаєш:

Перейняв твої очі, красу...

Ти мене безумовно впізнаєш!

Коли глянеш на чисту росу.


Та на жаль, я тебе не торкнуся, 

Не скажу, як я сильно люблю!

До грудей твоїх не пригорнуся, 

Вже на небі — хмаркою сплю.


Я не виросту, мамо, ніколи!

Не відчую щастя, тепла

Не піду в дитсадочок, до школи, 

Бо життя ти мені не дала.


Стану квіткою дивною в полі, 

Як побачиш — знову зірвеш...

Загойдаються знову тополі, 

Та ніде ти мене не знайдеш.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Філософський вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Все ж, сподіваюсь (довго чекала щастя та зустріч) / Філософський вірш | Таня Пашкова 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «на все життя? (№6) / Чудова мить | Таня Пашкова». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Таня Пашкова.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Таня Пашкова

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо