Знов у очах твоїх я бачу сум,
Ти опускаєш їх так низько,
Неначе в голові твоїй занадто дум,
Що не дають заглянути у мої очі зблизька.

Ти йдеш так заклопотано і швидко,
А погляду ти не показуєш свого,
Тобі нікого навкруги не видно,
Що й говорити про жар серця мого?

Спішиш ти жить, але навіщо?
Так не помітиш ти, можливо, головне:
Чий погляд зупиняється на тобі віщий,
Щось чисте і правдиве в ньому є.

Та щирість і наївність дивиться на тебе,
Ті оченята так беззахисно тремтять.
Ти зміг заполонити їх у себе,
Але хвилини швидко так летять.

Не встигнеш зогледітись ти,
Як ті блакитні два озерця
Захоплять збайдужілості світи,
Які дістануться й до мого серця.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+1+0+0+0) Переглядів: 483  Коментарів: 2 Тематика: вірші, очі

02.06.2009 © Іванка Веснянка Так гірко на душі чомусь В цю довгождану мить. Принести щастя поклялась комусь, Колись, де камінь вічності лежить. Печаль, вагання, сум і розпач Загарбали твоїх очей блакить. Нічого, пройде, тільки ти не плач. З нового аркуша пора зажить.... >>> 02.06.2009 © Іванка Веснянка Сльоза 31.05.2009 © Іванка Веснянка Прохання.