19.10.2017 09:51
Без обмежень
193 views
Rating 5 | 2 users
 © Георгій Грищенко

Старість

Минають рокИ

Й ми вже старики, 

Страждаємо від неуваги

Дитячої нині ватаги.


Аби гроші мав

То би й не страждав

І діти твої були б поруч

І навіть праворуч й ліворуч.


Мільйонів нема, 

Самотність сама

На старість тебе полонила, 

Нещасним і хворим зробила.


Таке ось життя

Аж до забуття

У більшості наших стареньких, 

Як правило ще і бідненьких.


О Боже візьми

Й дітей врозуми, 

Батьків хай старих не кидають, 

У немочі їх доглядають.

м. Київ 18.10.17.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про життя, Про старість

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нехай (Нехай) / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На Захід / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Мій рейтинг: 6

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.10.2017 14:07  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую.. 

 20.10.2017 08:33  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрі слова, актуальні, як завжди. Нехай почуті будуть! 

 20.10.2017 07:00  © ... => Борис Костинський 

Дякую. 

 20.10.2017 07:00  © ... => Серго Сокольник 

Дякую за візит. Так є в житті. 

 20.10.2017 03:45  Серго Сокольник => © 

Охохо... Ну що ж... 

 20.10.2017 01:18  Борис Костинський => © 

Слушно! За філософією Конфуція діти ЗОБОВ`ЯЗАНІ дбати про своїх стареньких батьків. Тому в Китаї, де масово сповідують цю філософію, навіть пенсії не платять, бо літні люди живуть з дітьми та онуками. 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо