21.11.2017 09:08
Без обмежень
38 views
Rating 5 | 1 users
 © Олександра

Завіса

Кричати без сенсу. Мене вже ніхто не почує. 

Виходжу на сцену. Спектакль. Завіса. Антракт.  

Мій розум байдужий - він більше ніщо не збудує,  

Немов тільки вчора я склала із груднем конктракт.  


Актори розбіглись. Лишились одні лише маски... 

Але навіть їх одягнути не маю вже сил. 

Є ще одна роль. Я можу зіграти Поразку,  

Щоб потім дивитись на жменю обвуглених крил. 


Не знаю, навіщо. Не плачу - і вже перемога.  

Не ходжу до лісу вночі - і мій розум ясний.  

Я більше не вірю, що десь ще знайдеться дорога,  

Яка проведе мене в чисті з наївності сни. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Осінь прощає винних / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я більше не можу / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо