22.01.2018 12:40
Без обмежень
69 views
Rating 5 | 5 users
 © Оксана

Скажи...

Скажи, що там, за сотні кілометрів,

Удвічі повільніше час тече, 

І що нитки товстих зимових светрів

Не зігрівають втомлене плече…


Скажи, що за бар’єрами кордонів

Нерідне небо сіре й кам’яне, 

Що вечорами після днів-шаблонів

Ти іноді пригадуєш мене.


Скажи мені, що хочеться додому, 

Що міцно обіймаєш у думках, 

Що пити чай незатишно самому

Й одноманітне все на тарілках…


Скажи, що з тисяч образів жіночих

Тобі потрібне лиш моє лице

І що без мене надто темні ночі…

Скажи… Я хочу вірити у це.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «А ти спокійно міг би жити й сам... / Вірш | Оксана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Заколиши мене / Вірш | Оксана». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Оксана.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.01.2018 15:02  © ... => Тетяна Ільніцька 

Та іноді все-таки так хочеться почути те, що нібито і так знаєш... Але ж так хочеться це почути)) 

 23.01.2018 08:55  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже... Віра - це те, над чим ніхто не має сили. Ми віримо, отже, існуємо в духовному вимірі) 

 22.01.2018 14:10  Каранда Галина => © 

++)))))))) 

Публікації автора Оксана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо