02.05.2011 11:57
1095 views
Rating 5 | 3 users
 © Толік Панасюк

Голодомор. Поминальне.

Горить свіча, 

І огортається журбою. 

Осінній день промерзлою ходою  

У серце стука. 

Пам’ять про померлих. 

Замучених голодним тридцять третім. 

Тяжка гранітна брила 

На грудях, 

Як могила, 

Як чорнота провалля, 

Як онімілий жах. 

Встають переді мною 

Брати мої, 

Незнані. 

З благальними очима. 

Без докору, 

Без сліз. 

Така страшенна пам`ять, 

Що відмовляє розум 

Сприйняти цю «милість Божу» 

Десятки, 

Тисячі, 

Мільйони 

Встають докором. 

Вічним. 

До мене, 

До живих. 

У полум’ї свічі, 

З голодними очима, 

Благають: 

«Пом’яни». 

І дуже сильно пече у грудях 

Вогник, 

Запалених свічок. 

Я плакати не вмію, 

Я плакати не можу в цей поминальний день. 

Лиш біль і неминучість, 

І повна безпорадність 

Розгубленість, мара. 

Холодний день осінній, 

Похмурість неба 

В похмурості землі 

В обіймах 

Не виплакане серце 

Стискають. 

Горить свіча, 

І капає сльоза із воску 

Молитвою 

Перед Дажбогом, 

Перед душею українського народу 

За упокій. 

Київ 2004



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про Голодомор, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я є зерно». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Красива пані». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Толік Панасюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.03.2012 03:18  Каранда Галина => © 

вражаючий вірш... 

Публікації автора Толік Панасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо