28.04.2018 07:31
Без обмежень
84 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Неочікуване весілля

Оповілання

В купейному вагоні за одним столиком сиділи двоє. Вони їхали в місто Київ.

Юнак був середнього роста широкоплечий з накачаними біцепсами. Голубоокий і рижобровий. На ньому була синього кольору шведка. Він навчався в аспірантурі Національного університета «Києво-Могилянської академії» на факультеті фізики. Він їхав від рідних із села в місто на захист дисертації на докторський ступінь.

Юначка була на голову нижча від нього ростом і мала фігуру балерини. На ній було темно сине плаття з червоними ґудзиками і червоним гофрірованим комірцем. В неї були довгі темні коси і карі очі. Вона навчалася на посліднім курсі в Медичному інституті Української асоціації народної медицини на кафедрі кардіології. Вона їхала від свого дідуся.

Вони, сидячи, за одним столиком познайомились і, обмінявшись телефонами завели розмову.

– Ти, Сергій, мабуть, навчаючись в університеті дуже досконало вичав фізику і ще тоді вже став фізиком-теоретим? – запитала Орися.

– Так. В університеті я вже досконало знав і теорію «Фізика ефіра». А з механікою, оптикою, термодинамікою, і електричеством я вже був знайомий коли навчався в школі.

– А що тебе спонукало поступити в аспірантуру на фізичний факультет? – запитала його Орися.

– Сам не знаю. Мене постійно чомусь тягне щоб я став вченим. Ця тяга мабуть підсвідомо почалася ще тоді коли я закінчив у селі школу і «Зайцем» в електричці поїхав у місто і став навчатися в університеті на фізичному факультеті, – відповів Сергій.

Коли Орися з Сергієм приїхали в місто і сіли в трамвай то, тримаючись за бильце їхні долоні коснулися і Сергій її долонь накрив своєю долонею і вони, дивлячись один одному в очі стали відчувати теплі хвилі свого почуття. На кінцевій зупинці вони вийшли і, не розриваючи долоні весь час ішли по вулиці. Коли підійшли до одного із будинків Орися раптом зупинилася.

– Оце будинок в якому я живу із батьками і братом, – повідомила Орися.

– А ото гуртожиток нашого університета, в якому живуть всі аспіранти, – повідомив Сергій.

– А коли в тебе захист дисертації на докторський ступінь? – запитала Орися.

– Через два тижні, – відповів Сергій. Я день захисту тобі, Орися, по- відомлю. Приходь і ти, будь ласка, і принось мені наснаги, – запросив

він.

Прийду, – сказала Орися.

– Завтра вихідний день пропоную, Орися, сходити в міський Інтернет і подивитися науко-фантастичне кіно, – запросив Сергій, не відпускаючи її руку.

– Сходимо, Серьожа, – радісно погодилася Орися.

Вони стояли, дивлячись ласкаво один одному в очі і несподівано для себе обнялися і стали цілуватися. Поцілувалися і продовжили розмову.

– Завтра я тобі, Серьожа, зателефоную і ми зустрінемося, а тепер до побачення, – сказала Орися.

Вони на прощання знов обнялися і стали цілуватися і націлувавшись розійшлися.

Сергій проснувся і став писати свій текст виступа по докторській дисертації. Недописавши текст виступа Сергій взяв докторську дисертацію і поїхав у редакцію газети «Вечірній Київ». В редакції газети «Вечірній Київ» редактор відксерив дисертацію і, віддавши йому оригінал сказав, що через два дні вийде газета з його публікацією.

Була дванадцята година дня. Сергій, приїхавши в гуртожиток став дописувати текст свого виступа по захисту дисертації.

Орися дома в Інтернеті читала як колись лікували електронно- комп’ютерним устаткуванням хворих від туберкульоза легень репараційними (лікуючими) атомами.

Була хороша погода. Вітерець із річки Дніпро озоном освіжав залу Інтернета, яка вже чекала нових глядачів. Орися зателефонувала Сергію і вони зустрілися біля білетної каси Інтернета. Зайшовши в залу Інтернета вони сіли в четвертому раді і, цілуючись повністю віддалися своїм почуттям. Нарешті виключилося світло в залі і на екрані появилися кадри.

Це було кіно, яке показувалося по міжпланетному Інтернету із плане- ти «SS-344».

В кіно розповідалося про недавно одружених, про їх любов, палке кохання та про зненацька трагічну загибель одного із них. Але неймовірний дух почуття любові не дав загинути їхньому астральному спілкуванню, в якому вони продовжили своє страждальницьке кохання.

Згідно древнім доктринам у сюжеті цього кінофільма розглядалася душа з точки зора закона еволюції. Дух поселившись в ефірі потім адаптується і стає душею завдяки астральному світлу. Душа в астральному світлі ефіра починає дуже добре усвідомлювати своє існування і після смерті свого фізичного тіла переходить в другу фазу життя – в нижчий астрал, та отримує здібність без перепон рухатися по матеріальних шляхах, які перетинають ефір. Астральне світло ефіра це теж є особлива матерія, яка в людині за допомогою магнітних модулів постійно з’єднується в будь яких

умовах з душею і стає її транспортною матерією.

Сюжет цього фільма був за змістом побудований як в соціально-буттєвому плані, так і в плані любові та кохання на основі спілкування у Всесвіті різних форм життя, як фізичного так і духовного. В цих формах життя завжди за всім кінцевим існуванням та другорядними причинами, законами, ідеями і принципами в суспільстві над усе є розум – як єдина субстанція, від якої залежить вся позитивна суть і перевага доброзичливості, добродійності та доброчинності, порядку, гармонії та красоти людини.

Сергій з Орисею, вийшовши з Інтернета під неабияким враженням пішли на Орелі, які стояли на березі річки. Вони сіли не орелі, любуючись такою щедрою природою, яку осягнути їм довелося саме тоді, коли випав вихідний день і до них прийшла перша любов.

В голові Орисі калейдоскопом спливали спогади про її зустріч з Сергієм. Ця зустріч в ній викликала почуття любові, які і привели її на Орелі. Всі думки Сергія в його погляді на Орисю випромінювали електромагнітні, хвилі любові.

Їхнє почуття любові доповнювала приємна музика і чарівні мелодії пісень Ані Лорак і Валерія Міладзе.

Провіривши свій дух на Орелях Сергій з Орисею пішли на набережну і сіли на лаву, обмінюючись своїм враженням від кіно в Інтернеті. На лаві сиділи двоє, коло них стояла коляска з дитиною. Дитина стала плакати і вони, вкачуючи її в колясці повезли по набережній.

– А ти б, Серьожа, хотів мати таких же капризних та не слухняних дітей? – запитала, усміхаючись, Орися.

– Капризних та не слухняних дітей я не хочу, а мати дітей хочу, – відповів задумливо Сергій. – А ти, Орися, хочеш мати дітей? – запитав Сергій на повнім курйозі.

– Ще й як хочу, – відповіла задумливо Орися. – Прихожу додому, а мама й каже: «Чи ти скоро нам подаруєш внуків?».

– Досить бідкатися нам на цю тему. Будуть і в нас колись з тобою, Орися, і наші діти, – сказав, обнявши її Сергій.

І вони стали цілуватися. Націлувавшись вони продовжили розмову на тему астральної любові та кохання.

– Раніше, як пишеться в повір’ях та легендах, коли люди Крилатої раси в своєму еволюційному колі досягли кульмінаційної точки свого розвитка, то може вони дійсно мали ще й астральну любов та кохання, – сказала Орися. – Я в одному повір’ї читала в Інтернеті, що колись вчені розробляли таке електронно-комп’ютерне устаткування та прилади якими створювали репараційні (лікуючі) атоми в структурі молекули тіла людини і ними завдяки цим приладам і електронно-комп’ютерному устаткуванню безболісно лікували хворих різними хворобами. А нині еволюція людини мабуть пішла на спадок. Ти ж Серьожа, як вчений фізик, що скажеш? – запитала

Орися.

– Скажу, що наука фізика вже знає про людську Крилату Расу. Вченим фізикам відомо, що у Вселеній існує сім видів матерії: фізична, ефірна, астральна, ментальна, вогненна, будхічна й атмічна і вже із цих семи видів матерії вивчені наукою п’ять видів матерії і ними вже володіє людина це: фізична, астральна, ментальна й вогненна. Кожна матерія має своє тіло: фізична матерія – це видиме тіло людини. Астральна – це невидиме атомне тіло людини, яке знаходиться у фізичному тілі людини і забезпечує його почуттями. Ментальна – це теж невидиме атомне і теж знаходиться у фізичному тілі людини і наділяє людину розумом. Вогненна – є теж невидимим атомним тілом людини і приносить осяяння в мозок через ментальне тіло людини. Ефірна матерія теж науці відома – вона є дзеркалом звукової та кольорової інформації, яка відбивається на поверхні ефіра і весь час у ньому зберігається. Залишається ще два види матерії, які наукою зовсім не вивчені це: будхічна та атмічна матерії. Тоді можна припустити таку наукову гіпотезу, що будхічна атомна матерія має теж своє невидиме атомне тіло, яке теж знаходиться у фізичному тілі людини і його збуджує, і дає йому Дух – духовну енергію. Атмічна ж матерія теж має своє атмічне невидиме атомне тіло, яке знаходячись у фізичному тілі людини дає йому Силу. Тобто будхічна та атмічна матерії теж є причетні до існування людини Крилатої Раси. Для підтвердження цієї гіпотези залишається вченим тільки провести експеримент, використавши спеціалізоване електронно-комп’ютерне устаткування і дослідним шляхом встановити характеристики атомів цих двох видів матерії – атомів Сили та Духу. Ця наукова інформація дає сучасним вченим підставу стверджувати, що вона – Крилата раса таки існувала. Існувала на нашій Землі і була створена еволюційним шляхом, – відповів Сергій.

– А над якими науковими темами нині працюють наші вчені і вчасності ти, Серьожа? – запитала Орися.

– Нині всі вчені планети Земля працюють в напрямках пізнання Вселеної – це відкриття різних причин і умов створення різних видимих і не видимих атомних матерій. Я працював і буду працювати над новою теорією «Аналітична фізико-хімічна теорія ефіра». Це моя дисертація, яку я сьогодні зранку відніс у газету «Вечірній Київ». І через два дні вийде газета з моєю публікацією, – відповів Сергій.

– А про що ти в її сюжеті писав? – запитала Орися.

– Якщо коротко: «мова йдеться про Ефір, в якому як в автоклаві відбувається фізичний, хімічний, біологічний та духовний синтез матерії різної за складом та призначенням». Через два дні ти, Орися, в газеті прочитаєш, – відповів Сергій. – Орися, може підемо в ресторан пообідаємо, а потім підемо додому, – запропонував Сергій.

– Ходімо, – погодилася Орися.

Вони зайшли в ресторан.

– Які тобі, Орися, замовити блюда? – запитав Сергій.

– На свій смак, – відповіла Орися.

– Я люблю український борщ, курятину з гречкою і з томатним соком та виноградний сік. Годиться? – запитав Сергій.

– Я теж це люблю – посмакуємо, – відповіла Орися.

Підійшла офіціантка.

– Будь ласка, шановна, принесіть нам український борщ, на друге блюдо курятину з гречкою і два стакани томатного сока, на третє – по фужеру виноградного сока.

Офіціантка принесла замовлення і вони побажавши смачного стали їсти. Їжа була смачна і вони, запивши виноградним соком пішли на вихід.

Вони дійшли до трамвая і приїхавши на свою кінцеву зупинку пішли по вулиці і, дійшовши до її будинка вони розцілувалися і розійшлися.

Прийшовши в гуртожиток Сергій ліг спочивати. Орися прийнявши душ теж лягла спочивати.

Сергій лежав і думав, що коли він через два дні в редакції газети «Вечірній Київ» візьме газету з його публікацією, то віднесе один примірник Орисі, а другий – декану аспірантури фізичного факультета.

Орися лежала і уявляла в думках сценарій зустрічі з Сергієм, що через два тижні буде день захисту його дисертації і вона поїде до нього.

Непомітно промайнули ці два дні, а за ними і два тижні.

Сергій зателефонував Орисі.

– Слухаю тебе, Серьожа, ти кажеш що завтра день захисту дисертації.

– Завтра, о дев’ятій ранку. Візьми паспорт і приїзди. Я тебе зустріну, – чекаючи на відповідь, запросив він.

– А навіщо паспорт, що так не пускають.

– Для здійснення своєї мрії, – відповів Сергій.

– Якої мрії? У мене їх багато.

– А ти пам’ятаєш коли ми на набережній сіли на лаву, на якій сиділи двоє, а коло них стояла коляска з дитиною. Дитина стала плакати і вони, вкачуючи її в колясці повезли по набережній. І ти в мене запитала чи хотів би я мати таких же капризних та не слухняних дітей. А я тобі, шо тоді відповів?

– Гаразд. Зустрічай о восьмій годині ранку на нашій кінцевій зупинці трамвая, – відповіла, радіючи, Орися.

Сергій прокинувся о сьомій. Швиденько привів себе до ладу, зайшов у цвіточний кіоск і, придбавши квіти пішов на кінцеву трамвайну зупинку.

На трамвайній зупинці його з букетом квітів чекала Орися.

Вони обнялися і, поцілувавшись, швидко пішли на зупинку. Автобус повіз їх до Національного університету Києво-Могилянської академії.

У конференц-залі ішла реєстрація вчених – хіміків, фізиків, біологів, біоніків, кібернетиків. Вони приїхали з різних навчальних закладів та установ. Зареєструвавшись, сідали, де кому заманеться. Сергій з Орисею сіли у третьому ряді, скраю і дивилися на вчених та гостей, які прибували. Вчена президія розташовувалася за столом, на якому був гучномовець стояли квіти, пляшки з мінералкою, склянки та лежав малесенький дзвоничок.

Як тільки закінчилася реєстрація і пролунав дзвоник, головуючий встав і, дочекавшись тиші, оголосив порядок денний та регламент.

– А тепер слово надається молодому перспективному вченому-фізику Сергію Романченко, – оголосив він.

На сцену піднявся Сергій і почав читати дисертацію «Аналітична фізико-хімічна теорія ефіра».

Він був сконцентрований на своїй доповіді і, не бачив у залі нікого, крім Орисі. Текст дисертації був такий: «Ефір – це автоклав у якому відбувається фізичний, хімічний, біологічний та духовний синтез матерії різної за складом та призначенням. Серед цієї матерії є і така невидима, але частково відома самостійна матерія: Розум, Душа, Дух, та Сила, Зло і Добро. Ці духовні матерії, як і всі інші видимі фізичні матерії мають своє невидиме атомне структурне тіло, в якому існують закодовані спадкоємні розміри атомів, відповідна їх кількість та певні кути їх з’єднання в молекулі. Їх тіло теж покрите «шкірою» – атомною оболонкою і теж має певну структурну решітку із атомів. Розум, Душа, Дух, та Сила, Зло і Добро людини впевнено виконують свої обов’язки і в тому числі виходять і на зв`язок з ефіром. Тому я думаю, що в мозку людини окрім атомів Розума, Душі, Духа, та Сили, Зла і Добра існують їх двійники (копії), атоми яких по своїй величині менші від атомів-оригіналів Розума, Душі, Духа, та Сили, Зла і Добра і теж існують у головному мозку людини. І коли потрібно щось зробити ці копії виходять із резервної частини мозка людини і далі завдяки своєї здібності та здібності резервної частини мозка, та здібності ефіра приносять, відповідно, кожному оригіналу необхідну інформацію як зробити потрібні дії. Експериментально ми вже встановили розміри і структуру атомів Розума, Душі, Духа, та Сили, Зла і Добра, які існують у головному мозку людини та розміри і структуру атомів їх двійників, які теж існують у мозку людини відповідно в їхніх невидимих тілах. Структурна решітка двійників, кількість атомів та кути з’єднання між ними в молекулі окрім діаметра атомів були ідентичними відповідно атомам-оригіналам: Розума, Душі, Духа, та Сили, Зла і Добра. І коли моя філософська думка була підтверджена дослідним шляхом в наших експериментах то це було відкриття, яке відкрило шлях до створення репараційних (лікувальних) ферментів (атомів) для знищення зла, яке має теж атомну матерію своє атомне тіло, яке ми теж виявили експериментально.

Це все було зроблено завдяки: Машині Часа; Тазиметру Едісона; спеціалізованому електронному фото-мікроскопу; функціональному магнітно-резонансному томографу; фотоелектронній відеокамері. Ці всі устрої та прилади були ув’язані між собою та з електронно-комп’ютерним устаткуванням. Інформацію в ефірі Вселеної знаходила Машина Часа. Тазиметр Едісона розпізнавав відшукану Машиною Часа інформацію у Вселеній. Спеціалізований електронний фото-мікроскоп сприймав інформацію розпізнану Тазиметром Едісона. Функціональний магнітно-резонансний томограф зчитував інформацію сприйняту спеціалізованим електронним фото-мікроскопом. Фотоелектронна відеокамера виводила на табло комп’ютера інформацію зчитану функціональним магнітно-резонансним томографом. Інформація виводилася на табло комп’ютера у збільшеному виді доступному для читання. Тепер, шановні колеги, після моєї доповіді я виношу свою бентежну думку на ваш суд. Нашим наступним невідкладним завданням є потреба якомога швидше оздоровити людську спільноту. Оздоровити не тільки та фізично, а і духовно. Ці проблеми лежать тільки в руслі рішення чисто наукових питань, в тому числі і науки – фізика. Нажаль ця наука ще теж не все усвідомила.

Достаток транспортних средств і досягнення в електроніці це ще не означає, що сучасна наука вже вирішила всі наукові питання. І, справді, які в нас ще можуть бути досягнення в енергетиці коли ми ше не знаємо, шо таке тепло? Чи далеко ми полетимо в космос і осягнемо його до кінця, коли ми ще не знаємо, що таке гравітація? І які б не були наші досягнення в енергетиці, ми всерівно з нею до кінця не будемо на «ти», тільки тому, що ми не знаємо, що таке єлетричний струм.

Наука фізика не усвідомила, що таке електричній струм тільки тому, що ті вчені, які взялися встановити причину виникнення такого природного явища до кінця не розібралися. Вони тільки використали слово «логіка», яка має тільки начало думки, а кінця не має. Вони не узріли причину, яка б суттєво розкрила природний процес цього явища. Вони сказали: «Підтримання електричної індукції потребує певну витрату електричного заряда. А так як ми знаємо, що таких зарядів тільки два – мінусовий і плюсовий, то логічно припустити, що в одому випадку ці заряди «витікають» із тіла (провідника), а в другому випадку навпаки – «втікають». І дальше розмірковуючи сказали: «Тобто в одному випадку тіло являється «істоком», а в другому – «втоком». Що електричний струм – це не щось інше, а це переміщення ефіра з порушеною зарядовою структурою Ефіра в провіднику, а не електронів». Оце така їх логіка.

А чому б їм не розшифрувати, що є таке порушення зарядової структури? І що являється «істоком», а що – «втоком»?

Вони чи забули, чи й не зали, що однойменні заряди відштовхуються, а різнойменні заряди притягуються? Вже тоді вони могли б сказати, шо атоми, які «втікають» у провідник і по ньому рухаються до місця їх споживання – це атоми з однойменним зарядом, які постійно відбираються гідротурбіною із ефіра у провідник. У провіднику вони, відштовхуючись один від одного і створюють такий постійний процес руху електричного струму. Дякую за увагу».

Такою бентежною думкою Сергій закінчив дане йому головою президії слово, яким він і захистив свою дисертацію.

Почалися бурхливі оплески.

Орися побігла його привітати квітами, і вони під бурхливі оплески радісно поверталися на свої місця.

Головуючий надавав слово всім, бажаючим, виступити. Виступили вісім вчених різних галузей науки. Всі, як один, говорили про важливість і своєчасність нової теорії «Аналітична фізико-хімічна теорія ефіру».

Після закінчення захисту своєї дисертації ще трішки, поспілкувавшись в кулуарах з другими захисниками дисертацій, Сергій з Орисею полишили цей кворум і поїхали в ЗАГС.

Після шлюбної церемонії Сергій з Орисею поїхали до неї. Орися познайомила Сергія із своїми батьками і братом.

Переночувавши, Сергій з Орисею та її родителями і братом поїхали в рідне село до батьків Сергія і згуляли там усім селом неочікуване весілля.

20 – 27.02.2018; 16:30.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Оповідання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Фізикохімічна теорія біополя / Оповідання | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Фізична теорія гравітації (Оповідання) / Оповідання | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо