24.05.2018 16:42
Без обмежень
38 views
Rating 5 | 4 users
 © Марянич Михайло Миколайович

Всесвіт

Крізь зелені віти реальності, 

Крізь незвідані нетрі свідомості

Я купаюсь крізь сльози в радості, 

Розчиняючись в невагомості.

Серед догм вже старих зачитаних, 

Серед люду старого душами, 

По живому живим все вишите, 

Що до смерті не можна зрушити.

Я блаженний і грішний - каюся, 

Що від слова мого не солодко, 

Що радію, а серце крається

І вмирає із кожним подихом.

Ці думки, ці слова, ці речення

Заплелись крізь часи та простори...

Ми на все це були приречені, 

Як колись на Христа апостоли….

м. Одеса 24.05.2018 р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Філософський вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Весняне / Вірш | Марянич Михайло Миколайович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Гріховне / Гумореска | Марянич Михайло Миколайович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Марянич Михайло Миколайович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.05.2018 19:08  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую) 

 24.05.2018 18:39  Тетяна Чорновіл => © 

Хороший вірш. В ідеальному ритмі. .Нехай собі живе... той люд)) Тривоги зрозумілі. Просто вирішення їх у кожного своє. 

 24.05.2018 17:03  © ... => Каранда Галина 

Дякую за відгук і добре слово) 

 24.05.2018 17:02  Каранда Галина => © 

Читала вголос. Розмір ідеально підійшов до суті. Дуже сподобалося!
Старий душами люд, апостоли, приречені на Христа, незвідані нетрі свідомості - сильні образи. 

Публікації автора Марянич Михайло Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо