24.05.2018 19:59
для всіх
124
    
  3 | 3  
 © Марянич Михайло Миколайович

Весняне

Бетонного мурашнику вовтуззя 

і в плетиві дротів, і де-не-де мотуззя - 

У цьому інколи я відчуваю втіху… 

Тоді на лаві я сідаю тихо 

Й дивлюсь… 

Дивлюсь на вікову руїну,  

На метушню, на гамір без упину… 

На гул та верески авто. 

Он пес вимахує хвостом… 

Сміюсь… 

Біжить до мене, лине. 

А хай тобі! Ну йди, почешу спину… 

Вдоволений кудись побіг 

І розчинивсь у безлічі доріг... 

Кудлатий... 

Ну що ж... І я піду. Он небо вже гримить сердито. 

Гляди дощем все буде вмите. 

Який он в ринву забубнів 

Весняний свій речетатив... 

Бувайте. 



м. Одеса, 24.05.2018 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.05.2018 11:01  Костенюк => © 

Достойний вірш. Знайомий настрій.